Щоби жити по-людськи, треба найперше стати людьми …А не залишатися бидлом у «руськомірському» хліві

Адепти «руськомір’я» в Україні знову розвели срач навколо розгляду в парламенті законопроекту «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Пішли в хід старі маніпуляції та кліше типу «запрєта на рускій язик», порушення мовних прав «рускогаварящіх» і таке інше. Ну не можуть агенти кремля і спантеличені ними «рускогаварящіє» обивателі визнати того, що російська мова таки має поступитися статусом, а значить і змиритися з наслідком у вигляді звуження сфери її вжитку.


Образно кажучи, це як у комунальній квартирі, коли якийсь привілейований росіянин без будь-яких на те підстав займає три кімнати, а, скажімо, чисельна українська родина, яку ущільнили ще за радянської доби, мусить тулитися в одній кімнатці. Тепер нахабі пропонують звільнити зайву житлову площу. І йому це, звісно, не подобається. Але звільнити таки доведеться.

Просто українці ще надзвичайно толерантні у мовному питанні, і росіяни їм вилізли на голову і продовжують засирати їм мізки. А треба брати приклад у наших братів з колишніх прибалтійських республік. Скажімо, у 70-х роках я служив у лавах радянської армії на території Латвії. Чудово пам’ятаю, як на будь-яке звернення російською мовою в магазині чи в сфері обслуговування там дуже часто можна було почути: «Не сапрот» (тобто не розумію). Хоча варто було звернутися українською, і ситуація була абсолютно іншою. На жаль, такої позиції по відношенню до мови окупанта українці ніколи не мали.

Замість цього деякі наші співгромадяни продовжують співати з чужого голосу з московським акцентом про те, що мовою ситий не будеш, що є більш важливі питання, вирішення яких нібито намагаються відтягувати, постійно підмінюючи мовним, а людям перш за все треба «жити по-людськи».

Звісно, треба жити по-людськи, але для цього необхідно спочатку стати людьми, а не залишатися бидлом у руськомірському хліві. Приміром, прибалтійські народи це зрозуміли, ще будучи в складі антилюдської радянської імперії, а тому найперше, що вони зробили, вийшовши зі складу совка, вирішили проблему зі статусом російської мови на своїх теренах, надавши статус державних своїм національним мовам.

Приміром, у Литві на законодавчому рівні закріплено, що литовське телебачення на 100 % має послуговуватись литовською мовою. Тобто виключно литовською мовою мають спілкуватися усі без виключення телеведучі. Литовською мовою мають звучати усі голоси за кадром. При цьому до телестудій можуть приходити абсолютно різні люди, які говорять різними мовами, але обов’язково має бути переклад литовською.

Такі ж стандарти щодо мовної політики впроваджено і в інших прибалтійських країнах. І тепер, позбувшись російських окупаційних «скрєп», прибалтійці живуть по-людськи, випередивши за рівнем і якістю життя і Україну, яка ніяк не може остаточно розпрощатися з російським імперським хлівом, і Росію, яка усіма засобами намагається її туди повернути. Але повороту вже немає, і всім це давно вже пора зрозуміти, і замість того, щоби витрачати час на безплідні дискусії, треба почати нарешті вивчати державну мову, яка й має стати мовою міжнаціонального спілкування і взаємопорозуміння.

Володимир Стецюк

Малюнок з відкритих джерел

Теги: мова законопроект державний статус маніпуляції скрєпи позбувшисьшаблоны для dle 11.2
Додати коментар