Постмайданний когнітивний дисонанс

Українські «демократичні» вибори під час війни. На виборчих перегонах – антимайдан. Відповідно на всіх трибунах – антимайдан. В ефірі – антимайдан. На усіх можливих рекламних носіях – антимайдан. У виборчих комісіях – антимайдан. В поліції, судах і банківських установах – антимайдан. У виборчих бюлетенях – антимайдан. У мізках виборців – антимайдан…

А Майдан у цей час на передку нервово курить. …І заряджає автомат.

Захисник Конституції Сергій Крайняк («Агроном») у базовому таборі Карпатської Січі, 
серпень 2015 року. З того часу активіст Майдану, волонтер і доброволець вже три 
з половиною роки перебуває за ґратами в очікуванні вироку суду. Свій 24-й день 
народження хлопець зустрів у камері СІЗО. З 24-х років життя майже чотири – 
в неволі.

«Дякуючи небайдужим людям, у моїй маленькій камері є телевізор, і я маю змогу переглядати новини. Як людині, яка бачила, як гинуть герої Небесної Сотні на Майдані… Як людині, на якій була кров цих людей, бо я разом з ними там повзав під кулями... Як людині, якій довелося побувати на східному фронті… Просто спробуйте уявити, як мені споглядати, як когось з колаборантів – зрадників України, які розривали її на шматки, на чиїх руках кров десятків тисяч українців, сльози матерів, дітей… Випускають на свободу. А я іменем України вже два роки сиджу в тюрмі… Бо мені ставиться в вину, що я запалив димову шашку. Спробуйте просто уявити, що я відчуваю». (З промови Сергія Крайняка в суді, жовтень 2017 року).

Володимир Стецюк

Фото автора

Теги: Україна Майдан антимайдан вибори Крайняк СІЗО зрадники воля шаблоны для dle 11.2
Додати коментар