Воєнний стан скасовано – війна триває

26 грудня о 14.00 сплив термін дії воєнного стану, введеного в країні на 30 діб указом Президента України Петра Порошенка.

 Фото: chas.cv.ua

Попри шалену критику і звинувачення президента Петра Порошенка у намаганні відтермінувати президентські вибори шляхом введення режиму воєнного стану, навіть в усіченому і значною мірою бутафорському вигляді свою позитивну роль він все ж таки відіграв як у суто безпековому, так і в зовнішньополітичному аспектах. Найперше режим воєнного стану значною мірою убезпечив Україну від можливих провокацій, диверсій і заворушень під час надзвичайно чутливої для охопленої імперськими амбіціями сусідньої ерефії події – об’єднавчого собору українських православних церков і створення єдиної помісної автокефальної церкви. Є така підозра, що саме для цього режим воєнного стану перш за все і вводився, хоча українські політики і не схильні акцентувати на даному факті свою увагу.
 
Взагалі чим більше в українському політикумі здіймається ґвалт навколо введення – припинення воєнного стану, тим більше переконуєшся у його вкрай нагальній необхідності. Принаймні  пробний варіант введення цього стану став свого роду тестовим як для політикуму, так і для українського суспільства загалом. Відтак, спостерігаючи за тим, який політичний гармидер піднімається у воюючій країні з наближенням президентських перегонів, коли запекла виборча кампанія фактично вже розпочалася задовго до її офіційного оголошення, приходиш до висновку, що чергових президентських і парламентських виборів Україна може й не пережити. Не треба забувати, що анексія Криму й Іловайська трагедія сталися саме в період президентської і парламентської передвиборчих кампаній. Тож за умов продовження зовнішньої агресії з боку Росії та внутрішньополітичного реваншистського наступу кількома ешелонами проросійської 5-ї колони країну просто можуть розірвати на шматки. І для цього реваншисти мають усі необхідні фінансові, медійні, адміністративні, виробничі та громадсько-політичні організаційні ресурси.

Отже, на моє глибоке переконання, яке, звісно, може наразитися на рішуче несприйняття так званого опозиційно-демократичного табору, виправити критичну ситуацію можна лише шляхом введення реального, а не бутафорського, воєнного стану. Саме такий крок дозволить: відтермінувати вибори і розрядити таким чином внутрішньополітичну обстановку; вгамувати апетити знахабнілої олігархії та амбіції 5-ї колони; конфіскувати нарешті бізнес-активи країни-агресора; приборкати корупцію і припинити потоки контрабанди через митні кордони та лінію розмежування; підняти рівень боєготовності ЗСУ і мобілізувати всю країну. Власне для цього й існує такий перевірений інструмент як режим воєнного стану. Зрозуміло, що для здійснення таких масштабних завдань потрібні перш за все бажання і політична воля. Та чи вистачить цього украй необхідного ресурсу у діючого президента і верховного головнокомандувача Петра Порошенка для повномасштабного впровадження такого режиму, питання поки-що  залишається відкритим?

А щодо цінностей демократії, прав і свобод українських громадян, про які раптом згадали не надто  щирі у своїх правозахисних прагненнях українські політики, що впритул не бачили системного порушення фундаментальних правових норм і без воєнного стану, то втративши державу, про них взагалі не буде сенсу говорити. Коли б у сусідній Польщі не було воєнного стану в час правління генерала Войцеха Ярузельського, то не було б і демократії в час президентства електрика Леха Валенси і ліберальних реформ економіста Лєшека Бальцеровича. І такий прорив до справжньої, а не олігархічної, демократії Україна також може здійснити через воєнний стан. Тож українському політикуму варто визначитись – рятувати державу чи своє політичне болото.  

Володимир Стецюк

Фото: chas.cv.ua

Теги: Україна війна воєннийстан припинення політикум гармидер прорив демократіяшаблоны для dle 11.2
Додати коментар