Байка про сіль, або як намагаються куховарити в судовій системі

У резонансній справі про наругу над тілом шестирічної Аміни Менго, яка розглядається в одному з криворізьких судів, відсторонено адвоката рідної бабусі загиблої дівчинки. Адвокат пояснює ситуацію, що склалася в суді і загалом в судовій системі, відсутністю солі…

 Дмитро Чернеш
 
Цю резонансну справу я взяв на початку 2018 року. Робота по справі виявилася кропіткою й виснажливою. Супротивник постійно чинить шалений опір. Обсяги також величезні. На даний момент проведено 44 судових засідання, як у слідчих суддів, так і безпосередньо по справі, у тому числі в місті Дніпро, в апеляційному суді, не кажучи про невраховані візити до правоохоронних органів. Навіть 44 засідання – це не просто прийшов і відсидів. Це перш за все ретельна підготовка, бо щоб когось перемогти, слід бути на голову сильнішим.

Супротивники по справі – не подружжя К., яке звинувачують за ст. 297 ККУ у нарузі над тілом померлої. На жаль, супротивником є система – як правоохоронна, так і керівні особи міської системи усиновлення дітей, які, вірогідно, сидять на грошових потоках. Одне слово, з протилежного боку – влада, яка звикла до свого ситого та безтурботного життя й бажає уникнути розголосу, спустивши на гальмах ситуацію з судовим розглядом справи про звіряче вбивство малолітньої дитини з дитячого будинку сімейного типу, тіло якої в подальшому розчленували на дрібні шматочки, спалили, вкинули в річку. Для чого. Маю лише здогадки та припущення: щоб приховати причину смерті, фіктивні медичні діагнози, застосування, можливо з метою «обкатки», нових медичних препаратів.

Щодо заявлених мною відводів суддям. Підконтрольні владі ЗМІ активно насаджують громадськості думку, мовляв, скандальний адвокат, тобто я, затягує процес… Тепер щодо самого «процесу». Впадає в око відсутність у справі документів, які збираються на початку слідства та мали би бути в наявності, але кудись поділись.

Вражають також міри запобіжного заходу щодо вищевказаного подружжя. Звертаючись до суду з клопотанням про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо подружжя, правоохоронці хотіли фактично підставити слідчого суддю Центрально-Міського районного суду, бо маю припущення, що вже на той час це було зроблено для «самовідбілювання» перед громадськістю, оскільки все «зайве» зі справи вже було прибрано, а за безпідставне вкидання до «буцегарні» відповідав би суддя.
Слідчий суддя обрав запобіжний захід на свій страх і ризик – домашній арешт на два місяці. Але через 2 місяці з клопотанням про продовження запобіжного заходу так ніхто й не звернувся. Почався черговий етап підготовки до обрання подружжю міри покарання, не пов’язаного з позбавленням чи обмеженням волі. Ну щоб знову, як у випадку зі слідчим суддею, ми просили позбавлення волі для нечесті, а «поганий» суддя «дав» умовний термін. Ми ж типу, білі та пухнасті, це все суд. А за наявності своїх засобів масової інформації все списати на суд взагалі не проблема, громадськість до цього вже апріорі готова.

Але повернімося до відводів, заявлених суддям.

Якщо вашій дитині раптом почнуть висмикувати гланди через зад, ви будете спокійно за цим спостерігати? Клієнти – мої процесуальні діти, і якщо відбуваються порушення, які я маю припинити, роблю це, не соромлячись. До речі, все має свої наслідки. Останні півроку суддя Дзержинського районного суду Наталя Вікторович розглядала справу фактично «як книжка пише». До речі, я на «виду», але основний тягар по цій справі тягнув Андрій Карпович і решта команди активістів. Протягом тривалого часу Карпович забезпечував мені належне артилерійське прикриття, працювати під яким – лише наснага та задоволення. Отже, у будь-яких позитивних зрушеннях по цій справі мусимо дякувати Андрію Карповичу і команді активістів.

Позитивні зрушення по справі пішли перед новим 2019 роком. Я їх відразу відчув на собі: декілька разів протягом одного тижня у цей період мені гатили вікна в офісі. Далі веселіше. На початку березня 2019 року мене викликав один з клієнтів у приватний сектор в районі Макулану, що орієнтовно за 25-30 кілометрів від мого офісу, де «позвоночна», тобто та, що діє за телефонним дзвінком, реформована поліція, клієнту, який вже сидів у мене в машині, сказала, щоб виходив, бо до нього жодних питань, а от з адвокатом вони «розберуться».

Див. публікацію Адвокат-доброволець вийшов з оточення поліції, але без власного автомобіля

Спочатку години 4 мене «мурижили» в машині. Поки я дмухав у трубки та виконував інші «тренувальні» процедури, центр керування «польотами» вирішував, як мене дістати на рівному місці. І дістали... Оформили ДТП, якого не було та й бути не могло. Відтак мою машину забрали, яку більше тижня я з небайдужими активістами намагався повернути з поліції. При тому, що ухвали суду про її арешт як не було, так і не з’явилося в подальшому.

Що там у хроніці подій, пов'язаних з життям «позвоночних»?

Далі завдання з перешкоджання моїй адвокатській діяльності було покладено системою на колишнього «донецького» суддю Романа Кузнецова. Отже розглядати клопотання про арешт моєї машини він почав без оголошення та роз’яснення моїх прав, без надання можливості навіть ознайомитися з суттю самого документа. Клопотання розглядалося також без забезпечення мого права на захист, хоча за кілька днів до розгляду я подав письмове клопотання про забезпечення участі захисника, тобто адвоката, який за законом, зважаючи на мій статус з процесуальними правами підозрюваного, мав бути наданий на першу вимогу.

Щоби припинити злочинне свавілля з боку судді Кузнецова, зрештою я був змушений поставити свій стілець йому на стіл, адже цей елемент інтер’єру «чув» мене так само, як і суддя. Але суддя Кузнецов, спересердя, ледь не прибив мене тим стільцем – я просто встиг відскочити. Підконтрольні ж ЗМІ написали, що нібито це я кинув у суддю стільцем. Таке свідоме перекручення даного епізоду, безперечно, було вчинене з метою мого подальшого цькування.

Саме цей перекручений факт і став підставою для адвокатської комісії 13.06.2019 року позбавити мене права займатися адвокатською діяльністю, а відтак і брати участь у вищезгаданому судовому засіданні у справі про наругу над тілом шестирічної Аміни Менго. Це було вчинено таємно, без моєї присутності, і на момент написання цієї статті я цього рішення і в очі не бачив.
Таким чином 10.07.2019 року мене, як адвоката у справі про спалення тіла дитини, від виконання професійних обов’язків благополучно усунули. На всяк випадок. Щоб не заважав.



Ухвала Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу 
щодо відсторонення Чернеша Д.С. від участі у розгляді 
кримінального провадження про наругу над тілом дитини
 
Адвокатура є основним елементом судової влади, який має забезпечувати відстоювання прав та інтересів громадян. Відтак від якісного складу адвокатів залежить і якість як судової влади, так і державної влади в цілому. Саме на адвокатурі лежить тягар забезпечення захисту громадян, відсутність якого веде до хаосу. І саме адвокатуру намагаються за будь-яку ціну поставити під контроль, щоби олігархічній системі влади нічого не загрожувало. Для цього й влаштовуються публічні показові розправи над адвокатами, які все-ще мають свою власну думку. І робиться це «руками» системних адвокатів, які по факту також є «позвоночними». Робиться це хрестоматійно, системно, за принципом розділяй та володарюй. Тож у такій системі з «позвоночними» завжди зручніше, безпечніше, а вільнодумні потенційно небезпечні. Але ж адвокатура є сіллю судової системи, її стрижнем, основою. Без якісної незалежної адвокатури неможлива й якісна судова система.

За відсутністю солі, або якщо вона виявиться не солоною, чим підсолите, панове?
 
Дмитро Чернеш 

Фото автора

Теги: Чернеш адвокат адвокатура комісія суд справа відстороненняшаблоны для dle 11.2
Додати коментар