Хроніка прихованої війни

У Кривому Розі пройшла презентація книги Романа Зіненка «Війна, якої не було. Хроніка іловайської трагедії»

Роман Зіненко 

Зала криворізького кінотеатру «Олімп» була заповнена вщент. На презентацію незвичайної книги «Війна, якої не було. Хроніка іловайської трагедії» прийшли безпосередні учасники подій – бійці та офіцери 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас», 17-ї танкової бригади та інших військових частин, які брали участь в Іловайській операції, а також вдови та родини загиблих, небайдужі містяни. Усіх об’єднали спільний біль і пам’ять про трагедію, яка замовчується.

 
Книга «Війна, якої не було. Хроніка іловайської трагедії» (Фоліо, 2019) є наслідком глибокого прискіпливого дослідження колишнього морського піхотинця, добровольця батальйону «Дніпро-1» Романа Зіненка, який у серпні 2014 року також брав участь в Іловайській операції, зрештою опинившись у пекельному котлі. Однак на відміну від багатьох його побратимів, йому все ж пощастило вижити й написати одну з перших і найправдивіших книг про ці події «Іловайський щоденник», яка вийшла у видавництві «Фоліо» українською та російською мовами. Книга отримала широкий відгук у читачів, особливо в тих, хто виходив з-під Іловайська кривавим «коридором смерті», який чомусь назвали «зеленим».

Підготовлені автором «Хроніки» викладені у двох книгах. У книзі першій висвітлюються події з 7 по 24 серпня 2014 року, коли бої точилися як в Іловайську, так і навколо нього. Книга друга охоплює період з 25 по 31 серпня – від Дня незалежності – до відходу українських військових з Іловайська. Хроніки ґрунтуються на спогадах близько семисот бійців і офіцерів, причетних до Іловайської трагедії. Автору довелось також переглянути, перевірити й хронологічно узгодити сотні публікацій, відео- і фотоматеріалів. До видання залучено також матеріали окремих журналістських досліджень та звіту тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України. Переважна більшість зібраних автором фактів оприлюднюється вперше.

Юрій Бутусов

«Ця книга про те, якою насправді є війна», – говорить її редактор – відомий журналіст,  військовий експерт, головний редактор Цензор.НЕТ Юрій Бутусов. За його словами, це перший в Україні професійний досвід і професійне дослідження Іловайської трагедії. І це, на думку редактора видання, викладено без зайвих емоцій, чітко, з поглядом з різних боків.

«Але я хотів би відмітити разом з тим, що це не просто сухі слова, до яких ми звикли, коли читаємо якийсь набір фактів, цифр, деталей в історичних описах. Тут правдиво передані емоції й почуття, те, що насправді відчуває людина в бойовому стресі, які рішення вона ухвалює, що насправді нею рухає, які чинники впливають на хід бою, що заважає і через що люди все ж таки долають труднощі, як вони здобувають перемогу», – зазначив Юрій Бутусов. На його думку, таку повністю правдиву до коми книгу могла написати тільки така людина, як Роман Зіненко.

Роман Зіненко доброволець батальйону «Дніпро-1», молодший сержант. Брав участь в іловайській операції з 18 серпня і до виходу з оточення.

Роман Зіненко

«Ці події на мене настільки вплинули, – розповів Роман Зіненко криворіжцям, – що через два роки після Іловайська, не маючи досвіду, не маючи якогось фаху, я просто не міг не  виплеснути з себе свої спогади, які вилились у першу мою книжку «Іловайський щоденник». (Фоліо, 2016, 2017 ).

Це були особисті спогади добровольця, молодшого сержанта добровольчого батальйону «Дніпро-1» про те, що йому на власні очі довелось побачити й на собі відчути. У цій книзі були згадані лише ті, кого він зустрічав на іловайському шляху.


«Коли книга вийшла, я зрозумів, що це крапля в морі, вона майже нічого не розповідає про Іловайськ. І тому в мене виникла ідея, яка, здавалося, не мала шансу не те що на втілення, – на існування, адже в мене не було ні відповідного фаху, ні досвіду. Це мав би зробити хтось із фахових істориків, із людей з більшим досвідом, з більшими можливостями», – зізнається Роман Зіненко криворіжцям.

Однак доброволець, який у цивільному житті працює таксистом, таки взявся викласти хроніку іловайських подій, у яких брали участь близько 26 підрозділів. Для цього йому довелося звернутися до таких же, як і він, учасників Іловайської операції. Й до цієї роботи долучилися сотні бійців добробатів і підрозділів ЗСУ. Роман Зіненко зміг так поговорити з кожним з них і таким чином викласти усе найважливіше – почуття і дії, – щоби це була найправдивіша історія про трагічні події, які намагаються замовчати.


 «Певною мірою мені це вдалося, але я вважаю свою роботу не завершеною, тому що у ній згадано лише 700 учасників подій. Насправді ж їх було дуже багато, і мені шкода, що не до кожного я зміг достукатись і далеко не про все зміг дізнатись. Але ж нехай судять про це мої бойові побратими» – зазначив автор під час презентації в Кривому Розі.

Кривий Ріг став фактично першим українським містом, де широко представили читачам книгу про трагічну і величну іловайську історію. До цього книгу презентували в Дніпрі, але аудиторія була досить обмеженою.

 
«Для мене велика честь бути сьогодні тут у Кривому Розі, – зазначив Юрій Бутусов, представляючи криворіжцям книгу та її автора. – Це для нас дуже символічно, адже Кривий Ріг є на сьогодні єдиним містом в Україні, де 29 серпня визнано Днем жалоби і в цей день приспускають державні прапори в пам’ять про героїв Іловайська. Я впевнений, що пройде небагато часу, і 29 серпня оголосять жалобним в усій державі. Тому що Іловайськ – це не просто один з епізодів, один із боїв нинішньої війни. Це той вирішальний момент, коли Російська регулярна армія атакувала Україну, ввійшовши на нашу землю значними силами. І знайшлись герої, ті, хто не побіг, а залишився стояти на смерть».


 Серед цих героїв були й криворіжці, які брали участь в операцій у складі 40 БТрО  «Кривбас», 17-ї окремої танкової бригади та інших підрозділів. Тридцять вісім з них загинуло, сотні отримали поранення, десятки потрапили в полон, зникли без вісти. Саме через ці героїчні військові підрозділи Кривий Ріг, як підкреслив Юрій Бутусов, вважається одним з міст, яке відіграє надзвичайно важливе значення як у справі захисту України, так і в її історії загалом.

Батальйон «Кривбас» і окремі підрозділи 17-ї танкової бригади брали участь у двох найбільших битвах цієї війни – іловайській і дебальцевській. До того ж «Сороковий» є єдиним підрозділом, який у повному складі потрапляв в оточення під час цих обох операцій. «Не якусь кадрову військову частину української армії, а саме батальйон територіальної оборони з Кривого Рогу в обох цих операціях військове командування ставило на найскладніші і найнебезпечніші напрямки бойових дій. І обидва рази бійці 40-го з гідністю та честю виконували бойові завдання до самої останньої миті», – зазначив відомий журналіст і військовий експерт.

Звернувши увагу слухачів на присутніх у залі бійців і командирів батальйону «Кривбас», зокрема на заступника комбата полковника Юрія Сеньковського та командира – полковника Віктора Почерняєва, Юрій Бутусов торкнувся ще однієї проблеми, яка продовжує ятрити душу і пам’ять.

Полковник Віктор Почерняєв

«Щоб ви розуміли, що таке 40-й батальйон, – зазначив редактор книги, – треба сказати, що ці люди могли залишитись в армії й робили б собі успішну військову кар’єру». Однак для цього, за його словами, їм треба було зробити дуже просту, але дуже складну річ – просто зрадити своїх солдатів та пам’ять про них. Треба було сказати, що Дебальцеве – це успішна операція і все було чудово. Треба було визнати, що люди, які потрапили в полон, захищаючи опорні пункти, зрадники, й визнати офіційну версію цих подій. Треба було мовчати по Іловайську й не передавати до військової прокуратури документи та оригінали наказів, які свідчать про те, хто, як і що говорив і робив. Але в батальйоні Кривбас зрадників серед командирів не знайшлось. Тому полковник Почерняєв зараз демобілізований. В армії йому місця не знайшлося.

«Оце і є справжнє бойове братерство, адже кривбасівці один одного не зрадили. І це дуже важливо. Це та пам’ять, яка дає сили й надихає», – сказав з цього приводу промовець.

Саме батальйон «Кривбас» почав Іловайську операцію і саме він поніс чи не найбільші втрати в ході її здійснення. І все це також відображено в книзі, яка розповідає про цей героїчний шлях.


На думку редактора видання, саме завдяки жертвам іловайців, завдяки тому, що вони дали відсіч російській агресії, про війну в Україні дізнався весь світ. Як відомо, під час цієї операції українські бійці захопили в полон 16 військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації. І їх побачив світ.


«Завдяки подвигу наших героїв, увесь світ дізнався, що «іх там єсть», – підкреслив Юрій Бутусов. За його словами, учасники Іловайської операції своїм героїчним чином показали, що українці не відступають навіть у безнадійній обстановці, хоча всі вони могли здатися – здати свою зброю, свої знамена і залишити собі життя. Однак замість цього, замість своїх життів вони обрали шлях честі і не здали зброю, не склали знамена і без бою жоден з них не був узятий в полон. «Насправді такі події творять націю. Тому це не просто сторінка в історії – це те, на чому гартується характер цілого народу. І це не легенди, це якраз  те, що насправді відбулося з нами. Частина цих героїв зараз тут у цій залі, вони є на сторінках цієї книги», – сказав Юрій Бутусов на завершення.

Черга до автора за автографами розтягнулася через усю залу кінотеатру 

Слід зазначити, що презентацію в Кривому Розі було організовано за сприяння депутата Криворізької міської ради Миколи Колесника, який був куратором батальйону «Кривбас» і нині опікується долею ветеранів цього військового підрозділу, а також ГО «Батальон «Кривбас». До речі, саме Миколою Колесником були передані до військової прокуратури згадані важливі бойові накази та документи по Іловайську, які потрапили йому до рук. Як повідомив депутат міськради на презентації, кілька десятків двотомного видання придбано ним для Музею бойової слави батальйону «Кривбас» та низки навчальних закладів міста, а також заявив про намір запропонувати міськраді ухвалити рішення про придбання книги для міських бібліотек.

Володимир Стецюк

Фото автора

Теги: КривийРіг презентація книга війна Іловайськ Зіненко Бутусовшаблоны для dle 11.2
Додати коментар