Про незасвоєні уроки української революційної доби

100-річчя Української революції 

Меседж про 100-річчя Української революції та її сумні наслідки, викликані нібито поборенням українськими провідниками та політичними силами один одного, спочатку активно мусолили  рядові спікери БПП, потім найближче оточення президента, а тепер затерту до блиску істину прорік і сам гарант.

Шкода лише, що це далеко не вся правда про Українську революцію, бо найбільш трагічним прорахунком її очільників був якраз пацифізм і проросійськість українських соціал-демократів, яким, бач, нічого було ділити з російськими більшовиками. Саме тому Михайло Грушевський та його оточення вирішили, що регулярна армія щойно проголошеній УНР була не потрібна й найбільш чисельні, дієздатні українізовані військові підрозділи, які прибували з фронтів Першої світової захищати Українську революцію, а в їхніх лавах нараховувалось на той час більше мільйона вояків, розпускали й відправляли по домівках.

Маніфестація прихильників Української Народної Республіки 
на Софійській площі у Києві, 1917 рік. 

Саме тому на догоду більшовицьким керманичам фактично змусили піти з посади голови Українського генерального військового комітету (ГВК) найбільш послідовного прибічника   українізації армії Симона Петлюру. Саме тому було відсторонено від керівництва найбільш авторитетних українських військових діячів. А відтак захищати Україну від російських більшовицьких зайд зрештою довелося під Крутами патріотично налаштованому студентству і молоді. А потім змушене було займатися самообороною українське селянство, антибільшовицький повстанський рух якого більшовицькі окупанти утопили в  крові. А вже потім були голодомори і репресії, завдяки яким знекровлену Україну приторочили, мов бранку, до коня червоноординського російського завойовника.

Чи не бачимо нічого спільного з тим і в нашому сьогоденні, коли у найвідповідальніший момент своєї історії Україна знову опинилася без війська і захищати її мусили знову ж таки безвусі юнаки? Коли президент-миротворець та його олігархічне оточення так само не налаштовані воювати з російським агресором. Коли так само на чолі війська і силових структур стоять не українські професіонали-патріоти, а віддані керманичу та власній кишені й часто досить лояльні до агресора нездари. Коли від корупціонерів і зрадників гнуться додолу ледве не всі гілки влади, а ті, що мали би їх контролювати й притягувати до відповідальності, ганяються за патріотами та пхають їх за ґрати.

То хто найперше мав би засвоїти уроки Українськї революції – замість того, щоби маніпулювати свідомістю українців? Ото ж бо…  

#сторіччя #революція #уроки #керманичі #пацифізм #миротворець #армія #патріоти

Володимир Стецюк

Фото: https://uk.wikipedia.orgшаблоны для dle 11.2
Додати коментар