Свідчення «канонічності» Московського патріархату

Як відомо, священство Московського патріархату наразі вважає себе ледве не найсвятішим в усьому світовому православ’ї, бо навіть рішення Вселенського патріарха щодо надання Томосу про автокефалію Українській православній церкві називає неканонічним. Мовляв, не врахували думку «найканонічніших з канонічних». Звідки ж походить така самовпевнена «канонічність» російських попів і церковних ієрархів Московського патріархату?

Судячи з документів з архівів СБУ, фотокопії з яких зробив львівський історик Роман Скакун, ця «непорушна канонічність» має суто чекістське походження.

Фотоколаж з сайту Дурдом

Отже розглянемо документи, видані з вересня 1943-го – по вересень 1944-го включно, які безпосередньо стосуються саме процесу відновлення патріархату Російської православної церкви під керівництвом НКГБ СССР.


Директива № 84 від 22 вересня 1943 року

 
 
Цитується мовою оригіналу

Совершенно секретно.

НАРКОМАМ ГОСУДАРСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ СОЮЗНЫХ
И АВТОНОМНЫХ РЕСПУБЛИК
НАЧАЛЬНИКАМ УНКГБ КРАЕВ И ОБЛАСТЕЙ

8-го сентября с.г. в Москве состоялся собор епископов русской православной церкви (тихоновско-сергиевской ориентации), который избрал митрополита Сергия (СТРАГОРОДСКОГО) «патриархом московским и всея Руси» и образовал при нем Священный Синод в составе 6 человек, в который вошли: митрополит Ленинградский Алексий (СИМАНСКИЙ), митрополит Киевский и Галицкий Николай (ЯРУШЕВИЧ), архиепископ Горьковский и Арзамасский Сергий (ГРИШИН), архиепископ Красноярский Лука (ВОЙНО-ЯСИНЕЦКИЙ), архиепископ Ярославский, Иоанн (СОКОЛОВ) и архиепископ Куйбышевский Алексий (ПАЛИЦЫН).

В связи с тем, что в течение 2-х лет Великой Отечественной войны русская православная церковь провела значительную патриотическую работу в СССР и за границей, Правительство нашло целесообразным разрешить:

а) открытие богословских курсов для подготовки кадров священнослужителей;

б) епископам по своей инициативе ставить перед местными органами власти вопрос об открытии церквей и распоряжаться церковно-приходскими деньгами;

в) открытие в епархиях предприятий по изготовлению свечей и других предметов мелкого церковного обихода;

г) издание журнала под названием «Журнал московской патриархии», первый номер которого вышел 12-го сентября 1943 года (журнал прилагается).

Для осуществления связи между правительством СССР и «патриархом московским и всея Руси» по вопросам русской православной церкви, требующим разрешения правительства СССР, Совет Народных Комиссаров Союза ССР постановил организовать при СНК СССР Совет по делам Православной Русской Церкви (постановление СНК №993 от 14-го сентября 1943 года).

Порядок разрешения вопросов об открытии церквей, создании богословских курсов и других внутрицерковных вопросов, будет определяться Советом по Делам Русской Православной Церкви при СНК СССР и доведен до сведения местных исполнительных органов в ближайшее время.

В соответствии с вышеизложенным, в дальнейшей работе по церковникам органам НКГБ необходимо руководствоваться следующим:

1. Не препятствовать духовенству проводить в жизнь официальные решения Патриарха Сергия и Синода, касающиеся назначений и перемещении священников по епархиям, открытия богословских курсов, свечных заводов, распространения печатных изданий Патриарха и Синода.

2. Наряду с этим обеспечить неослабное агентурное наблюдение за деятельностью епископов и остального духовенства православной церкви, пресекая возможные попытки с их стороны превышения предоставленных им прав или использования этих прав в антисоветских целях.

3. Каждую вновь открываемую церковь обеспечивать проверенной агентурой из числа духовенства или церковного актива.

4. До особых указаний НКГБ СССР не допускать распада обновленческой церкви и перехода обновленческого духовенства в ведение московской патриархии, путем дачи соответствующих указаний нашей агентуре из числа руководящего состава духовенства.

Не допускать также со стороны обновленцев каких-либо нападок или активных враждебных действий против Сергиевской церкви.

5. Усилить агентурную работу среди других церковных течений и сектантов, особенно по нелегальным церковным организациям и группам, пресекая возможные провокации и попытки активизировать антисоветскую работу с их стороны в связи с принятыми решениями в отношении сергиевской православной церкви.

С настоящим указанием ознакомить первых секретарей ЦК компартий Союзных Республик краевых и областных комитетов ВКП(б).


 
НАРОДНЫЙ КОМИССАР ГОСУДАРСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ СССР
    Комиссар Государственной Безопасности 1 ранга
                                                                           В. МЕРКУЛОВ
 
№84
22 сентября 1943 г.
 г. Москва
 

Директива № 116 від 25 жовтня 1943 р.
 

  
НАРОДНЫМ КОМИССАРАМ ГОСБЕЗОПАСНОСТИ
 СОЮЗНЫХ И АВТОНОМНЫХ РЕСПУБЛИК
 НАЧАЛЬНИКАМ УПРАВЛЕНИЙ НКГБ КРАЕВ И ОБЛАСТЕЙ

 
Совершенно секретно.

В НКГБ СССР поступают сведения о намерении и попытках некоторых обновленческих епископов и священников перейти из обновленческой церкви в патриаршую сергиевскую церковь.

В дополнение к директиве НКГБ СССР №84 от 22-го сентября с.г., разъясняется, что в случае желания обновленческого духовенства перейти в патриаршую сергиевскую церковь препятствовать этому переходу не следует.

Также не следует препятствовать переходу групп верующих или в целом приходов по желанию верующих из обновленческой в Сергиевскую церковь.

Условия приема митрополитов, епископов и священников обновленческой ориентации, устанавливает патриарх Сергий и на месте его епископат.

В случае обращения к Вам за советом агентов из обновленческого духовенства, Вам следует рекомендовать подавать заявления на имя патриарха Сергия.
 
НАРОДНЫЙ КОМИССАР ГОСУДАРСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ СССР
 Комиссар Государственной Безопасности 1 ранга

                                                               В. МЕРКУЛОВ
 

№116
25.XI-43 г.

______________
     *Обновленці - розкольницький рух у російському православ'ї, який виник офіційно після Лютневої революції 1917 року. Обновленці виступали проти керівництва Церквою Патріархом Тихоном, заявляючи про повну підтримку нового режиму та проведених ним перетворень. 


Директива № 122 від  28 вересня 1944 р.


 
 
Совершенно секретно.
 
«УТВЕРЖДАЮ»

НАРКОМ ГОСБЕЗОПАСНОСТИ СОЮЗА ССР
Комиссар Госбезопасности 1 ранга

                                        В. МЕРКУЛОВ
 


НАРКОМАМ ГОСБЕЗОПАСНОСТИ СОЮЗНЫХ И АВТОНОМНЫХ
 Р Е С П У Б Л И К
 НАЧАЛЬНИКАМ УНКГБ КРАЕВ И ОБЛАСТЕЙ.
 


Во второй половине января месяца 1945 года в Москве состоится поместный собор (съезд) русской православной церкви для избрания «патриарха Московского и всея Руси».

Поместный собор будет состоять из выборных делегатов от духовенства и мирян.

Избирательных собраний в церковных приходах, благочиниях и епархиях проводиться не будет, а делегаты от духовенства и мирян будут определены в епархиях по усмотрению правящего епископа (епархиального архиерея) из числа лиц, рекомендуемых духовенством епархии и положительно зарекомендовавших себя на священнической или церковной работе.

На поместном соборе будут участвовать от епархий, имеющих архиереев: архиерей, один священник и один мирянин; от епархий, не имеющих архиерея, только один священник.

Для предварительного обсуждения вопросов, связанных с проведением поместного собора, в период с 14 по 20 ноября с.г. в г. Москве будет проведено предсоборное совещание (архиерейский собор).

В связи с изложением НКГБ СССР предлагает:

1. Приступить к подбору кандидатов для участия на соборе из числа духовенства и мирян, наметив с этой целью лиц, имеющих религиозный авторитет среди духовенства и верующих и в то же время проверенных на агентурной или патриотической работе. 

Важно обеспечить, чтобы в числе намеченных кандидатов преобладали агенты НКГБ, способные провести на соборе нужную нам линию.

2. На всех намеченных кандидатов (за исключением епископов) представить к 1 декабря с.г. справки, в которых, наряду с изложением краткой биографии, деловых качеств и политической характеристики, указать насколько данная кандидатура авторитетна в церковных кругах. 

Порядок продвижения кандидатур, намеченных Вами для участия на соборе, будет сообщен Вам после ноябрьского совещания епископов. Для получения дополнительных указаний, вступать в переговоры с агентурой о кандидатурах, намечаемых для участия на соборе и вообще о поместном соборе не следует. 

3. Обязать агентов из числа епископов, участников предсоборного ноябрьского совещания, по прибытии в Москву, связаться с работниками 5 Отдела 2 Управления НКГБ СССР по телефонам: К-4-24-00, спросить Алексея Ивановича, или К-4-59-07, спросить Александра Ивановича. О выезде их заблаговременно телеграфировать.



НАЧАЛЬНИК 2 УПРАВЛЕНИЯ НКГБ СССР
Комиссар Государств. Безопасности 3 ранга 
 
                                                  ФЕДОТОВ.


НАЧАЛЬНИК 5 ОТДЕЛА 2 УПРАВЛЕНИЯ
Комиссар Государств. Безопасности

                                                     КАРПОВ.

 
№122.
28 сентября 1944 года
гор. Москва
      


Документи, знайдені львівським істориком Романом Скакуном, були оприлюднені в подальшому чебоксарським священиком Андреєм Бєрманом. Однак найбільшого розголосу вони набули після їх опублікування досить відомим у блогосфері  священиком і богословом Андрієм Кураєвим, який зробив публікацію під надто промовистою назвою «Зачатіє московської патріархії». Також неабиякий резонанс викликала публікація на цю ж тему одного з учасників Російської православної автономної церкви Алєксєя Лєбєдєва.

Коментуючи оприлюднені документи і пов’язані з ними події, дослідники зазначають, що вони є надзвичайно важливим свідченням того, хто насправді стояв за відродженням так званої патріаршої православної церкви у колишній радянській імперії.

Як відомо з історичних джерел, 4 вересня 1943 року Сталін зустрівся з митрополитами РПЦ – місцеблюстителем патріаршого престолу митрополитом Сєргієм (Страгородським), митрополитом Ленінградським Алєксієм (Симанським) та екзархом України митрополитом Київським і Галицьким Ніколаєм (Ярушевичем). У зустрічі взяли також участь Вячеслав Молотов і майбутній голова Ради у справах Російської православної церкви полковник НКҐБ Ґеорґій Карпов. У розмові з митрополитами Сталін дав дозвіл на  проведення Собору та обрання патріарха, запевнивши церковних ієрархів, що радянський уряд всіляко сприятиме процесу відновлення патріаршої Російської православної церкви.

Про намір скликати собор єпископів для обрання Патріарха Московського і всєя Русі та утворення при Патріархові Священного Синоду наступного дня повідомила газета «Известия». А за кілька днів, 8 вересня 1943 року, в колишній резиденції німецького посла у Чистому провулку, 5, яка стала новою резиденцією патріархії, відбувся Собор єпископів. У ньому взяли участь 19 архієреїв, частину з яких буквально напередодні випустили з таборів і тюрем, а частину висвятили саме перед зібранням. Патріархом московським і всєя Русі Собор обрав митрополита Сєргія. Інтронізація новообраного патріарха відбулася 12 вересня 1943 року в Богоявленському кафедральному соборі в Єлохові. Однак певна частина російських православних не визнала Собору й утворила катакомбну Церкву.

Слід зазначити, що після смерті в 1925 році попередника Сергія – Патріарха Московського і всєя Русі єпископа Тихона, який відкрито засуджував беззаконня і гоніння проти православної церкви з боку нової більшовицької влади, впродовж 17-ти років церковний собор не скликався й нового патріарха не обирали. Увесь цей час виконувачем обов’язків (місцеблюстителем) патріарха московського був митрополит Сергій. На відміну від попередника, місцеблюститель був абсолютно лояльним до радянської влади й схиляв до цього духовенство і православних віруючих. Відомий як автор Послання від 1927 року, в якому визнав Радянський Союз цивільною батьківщиною, закликав членів Церкви проявляти громадянську лояльність до радянської влади, а закордонне духовенство – мати повну політичну лояльність до радянського уряду.

Послання Митрополита Сєргія викликало неоднозначну реакцію всередині Церкви й призвело до звільнення деяких незгідних з ним єпископів і протестів у багатьох церковних громадах і групах. Незгідні відмовлялися йому підпорядковуватись й схилялися до зближення з іншими «староцерковними» організаціями, що не визнавали законність церковної влади патріаршого місцеблюстителя (т. зв. іосіфляни, сєрґіанці, катакомбна Церква, непоминаючі тощо). Схилялася до «припинення зносин» з патріархією й більшість російських єпископів в еміграції.

15 травня 1944 року Патріарх Сергій помер. На 31 січня 1945 року був призначений новий Помісний собор РПЦ. Участь у ньому взяло понад 170 осіб. Собор тривав до 4 лютого. Патріархом було обрано митрополита Ленінградського Алєксія, який правив до 1970 року і «прославився» ліквідацією в 1946 році Української Греко-католицької церкви.

За успішне проведення Помісного Собору РПЦ МП 1945 року, майже всі учасники якого були завербовані або контрольовані чекістами, начальник 5-го відділу 2-го управління НКГБ, комісар Державної Безпеки Ґ.Карпов, який фігурує в оприлюднених документах, був нагороджений орденом Трудового червоного прапора і підвищений до звання генерал-майора.

Отака ось історія «канонічності» Московського патріархату Російської православної церкви радянського зразка, яка вкупі зі своєю філією в Україні, що сховалася під назвою УПЦ, наразі чинить лютий опір відновленню апостольської Української автокефальної помісної православної церкви. Як зазначив відомий російський публіцист Олександр Невзоров в ефірі радіостанції «Эхо Москвы», нинішнє духовенство РПЦ МП слід вважати «самосвятами», адже воно, на його думку, з релігійної точки зору є по суті незаконною організацією – тобто сектою.  
 
На фото криворізькі школярики дружно крокують, звісно, не за власною ініціативою, до церкви Московського патріархату, яку в народі називають «церквою дєдушки Лєніна», оскільки вона знаходиться в дещо перебудованій будівлі колишнього кінотеатру імені більшовицького вождя.

Тож чи варто за цю агентуру московських спецслужб у рясах, яка прикриваючись питаннями віри, з усіх сил намагається зберегти імперську систему світської і релігійної влади над поневоленими народами, вдаватися до самоспалення та самогубства, чим погрожують на знак протесту проти надання Томосу УПЦ деякі фанатично віруючі миряни цієї російської псевдо церкви? Питання, здається, риторичне.
  
Володимир Стецюк

За публікаціями в ZBRUČ, Український світ і матеріалами з інших відкритих джерел
       
Фото з відкритих джерел

 
Теги: РПЦМП НКГБ директиви 1943-1944 собор патріарх агентура
 
шаблоны для dle 11.2
Гость HermannuG
---- Прекрасно сказано вами ---- аренда офиса ---- Такой крутейший сайт ---- аренда офиса волочаевская ---- Просить не значит получить ---- Вход в личный кабинет МТС по номеру телефона ---- мне кажется здесь мало комментариев, пожалуй я отпишусь ---- viagra canada fast shipping

  • Подобається
  • 0
Додати коментар