Чи відновлять українці захисний код своєї нації і чи є в цьому небезпека для європейців?

З архіву Української революції

Коли нація досить довго не отримує відповідних сигналів, на які налаштований її генетичний ідентифікаційний код, цей ідентифікатор зрештою просто перестає працювати, спричиняючи подальший розлад національного організму і занепад національного духу. Такі сигнали мають найперше мовну, етнокультурну та релігійно-духовну ознаки, а також ознаки практичного досвіду, які зберігаються в історичній пам’яті кожного народу.

Марш слави УПА, 2013 р. Фото: i.obozrevatel.ua

Тривалий період бездержавності, коли українська нація не мала ні своєї влади, ні своєї справді національної еліти, ні свого справжнього національного лідера, а українську мову й культуру упродовж віків намагалися всіляко обмежити, знівелювати і звести до рівня нібито хуторянських пережитків, зрештою й призвів до її майже повної деградації. Хіба не деградовані представники нації відмовляються сьогодні від своєї рідної мови, визнаючи такою мову чужинську? Хіба не духовні манкурти відвернулися від рідної віри, відмовляються від власного бачення української історії, а своїх національних героїв обливають брудом і ганьбою, називаючи злочинцями тих, хто не шкодуючи власного життя боровся за визволення українців з чужинської неволі?

І цей ганебний стан, в якому все ще перебуває українська нація навіть в умовах проголошеної державної незалежності України, за допомогою таких манкуртів і намагаються законсервувати проімперські антиукраїнські сили, що фактично вже відновили всю повноту своєї влади в країні. Під демагогічними гаслами про нібито відстоювання загальних громадянських прав і свобод, рівності всіх перед законом, вони за всяку ціну намагаються закріпити статус-кво тих, чиї батьки, діди і прадіди за людожерної Радянської імперії мільйонами знищували українців у жорнах масових репресій, морили голодоморами, доводили націю до загального зубожіння й піддавали нещадній русифікації.

Тож забравши в українців майже все, що можна було забрати, – владу, мову, культуру, майно і навіть землю – така ж людожерна пострадянська так звана еліта тепер турбується про свободу, рівність і братерство, волає про права людини і європейські цінності, недоторканність приватної власності, європейську мовну хартію і багато ще чого іншого, чим керується весь цивілізований світ. Однак у розумінні цих злодіїв-скоробагатьків рівність – це лише їхнє право на власність всього рухомого й нерухомого майна, що мало би належати всім українцям, а право українців – продовжувати день у день працювати на них, й при цьому не отримуючи сповна чесно заробленого. У розумінні цих політичних шулерів, демагогів і пройдисвітів, закон для всіх – це лише їхнє право карати всіх неугодних, застосовуючи вибіркове правосуддя, і відсутність будь-яких прав для інших, яким фактично залишено одне право – бути рабами.

І ось, поставивши всю правоохоронну систему країни на охороні виключно своїх прав і свобод, і, разом з тим, відгородивши себе від українського народу високими кам’яними мурами, озброєними до зубів спецназівцями та тіло охоронцями, фундатори залізобетонного режиму такого квазідержавного утворення чомусь вирішили, що саме в такому вигляді вони вже можуть рухатись у Європу та інтегруватися з Європейським Союзом. А щоби потворні риси такого режиму не так явно кидалися в очі, надумали своєрідну димову завісу встановити. Без кінця роздмухуючи антифашистську істерію та волаючи про небезпеку неонацизму в Україні, оці вовки в овечих шкурах тепер ще й ліберальні цінності надумали від власного народу захищати.

Мене тільки дивує, чому європейські лідери все ще ведуться на ці дешеві маніпуляції, або чому в Європарламенті часом також здіймається галас із приводу нібито зростання неонацистських настроїв в Україні. Невже європейські політики не здатні відрізнити здорового українського націоналізму, який цілком природно дедалі більше набирає підтримки у зубожілому, розшарпаному й абсолютно незахищеному, а тому й невдоволеному суспільстві, від нацизму? Чи може пани європейці й справді думають, що від оцих вовків в овечих шкурах таку пригнічену, зубожілу й вимираючу європейську націю як українська можна врятувати виключно ліберальними методами?

19.10.13

Володимир Стецюк

Джерело: https://www.facebook.com/photo.php?fbid=573559672711830&set=a.156116681122800&type=3&theater

Теги: нація код ідентифікатор націоналізм нацизм антифашизм лібералізм вовки овечішкури шаблоны для dle 11.2
Додати коментар