Невмируща традиція совка

З власного архіву

Це писалося шість років тому. Однак з того часу у цьому відношенні майже нічого не змінилося. Хіба-що на сході країни тепер гримить війна… А ще так і не добудований ляльковий театр перетворився на руїни… Але війна у цьому не винна…

“Кривий Ріг – моє місто…” – знову лунає над майданами знайома патетична пісенька, якій судилося стати гімном нашого індустріального мегаполісу. Кривий Ріг відзначає свою чергову річницю.

 
Згідно з офіційним літочисленням, цьогоріч нашому місту виповнилося 237 років (наразі вже - 243. - Авт.). Стільки часу минуло відтоді, коли 27 квітня (8 травня за новим стилем) 1775 року в донесенні генерал-поручику А. Прозоровському кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський повідомив, що “для комунікації пошти від Новоросійської губернії між Кінбурном і Олександрівським шанцем у володіннях Війська Запорозького прямо по Інгульцю поставлено …першу станцію в Кривому Розі на Саксагані”. Відтак, саме це донесення останнього Кошового отамана Запорозької Січі, знайдене місцевими істориками Петром Варгатюком і Яковом Ракітіним в архіві Нової Січі, й стало своєрідною метричною книгою Кривого Рогу, що засвідчувала початок відліку часу для нього власне як для поселення. Незважаючи на наявність інших побіжних даних, які свідчили про більш давнє походження поселення, достовірність визначеної дати було підтверджено висновком з гербовою печаткою Інституту міст і сіл АН УРСР від 13 липня 1971 року, в якому зазначалося, що її цілком обґрунтовано можна вважати датою заснування Кривого Рогу.

Відтак невдовзі в травні 1975 року Кривий Ріг вперше відсвяткував свій день народження. А оскільки це була не просто річниця, а ціле 200-річчя від дня заснування, цю дату криворіжці та численні імениті гості міста відзначали надзвичайно гучно. Під залпи святкового салюту на місто гірників і металургів пролилася злива різноманітних ювілейних відзнак у вигляді державних та відомчих нагород, звань, премій, цінних подарунків тощо. Звісно, все це було препаровано масовим святковим дійством і залито ріками далеко не безалкогольних напоїв. То був час розквіту розвинутого соціалізму, який дещо пізніше стали називати епохою брежнєвського застою.

Змінились часи і навіть суспільні формації – розвинутий соціалізм плавно перейшов у фазу дикого капіталізму, однак свій день народження Кривий Ріг незмінно відзначає з великою помпою – з грандіозним шоу за участю тисяч криворізьких школярів і студентів у костюмованих масовках, які вони нарекли «махалками», та дорогих поп-зірок українського та російського шоубізу, масовими гуляннями та святковими салютами (куди тому колишньому міністру внутрішніх справ Юрію Луценку, якому пришили незаконні витрати на святкування Дня міліції в розмірі якихось 40 тисяч!).

На відзначення Дня міста гірників і металургів витрачаються мільйони. На ці кошти можна було б не те що ляльковий театр добудувати, який стоїть, бідолашний, вже майже 20 років покинутим, а й побудувати нове приміщення для міського історико-краєзнавчого музею, який стільки ж років чекає на своє новосілля, міську картинну галерою відкрити тощо…

Недобудований ляльковий театр, 2011 р.

Руїни недобудованого лялькового театру, 2017 р.

Однак традиція є традиція… Звісно, не тих запорожців, які згідно з легендою, є засновниками Кривого Рогу, а махрового радянського совка. Гідними продовжувачами започаткованої вірними ленінцями традиції гучного святкування дня міста є їхні достойні нащадки, які знають достеменно, що незважаючи на всілякі там світові фінансово-економічні кризи святкувати треба з розмахом, щоб відчути справжнє піднесення, коли над майданами лине чарівна мелодія з такими проникливими словами гімну: "Кривий Ріг – моє місто…".

27 травня 2012 р. 

Володимир Стецюк

Джерело:
http://www.kr2012.com/community/blogs/index.php…шаблоны для dle 11.2
Додати коментар