Кривбас: історія хвороби з ознаками уповільненої шизофренії

Чотири роки тому Криворізький Майдан так і не спромігся відсторонити від влади промосковську кліку місцевих регіоналів і комуністів на чолі з сімейним кланом Вілкулів. Те, що після цього ми спостерігаємо в Кривбасі, власне, як і в Україні в цілому, інакше, ніж божевіллям з явними ознаками уповільненої шизофренії, не назвеш. На фоні того, що відбулося впродовж минулих чотирьох років, нещодавнє демонстративне святкування чергової річниці визволення Кривого Рогу від німецько-нацистських загарбників під забороненими українським законодавством серпасто-молоткастими червоними прапорами злочинного комуністичного тоталітарного режиму, яке не могло не обурити українську патріотичну спільноту, є лише маленькою ілюстрацією великого божевілля постмайданного періоду. Тож варто дещо нагадати з історії цієї небезпечної хвороби. Пропонуємо увазі фрагмент статті криворізького журналіста Володимира Стецюка, написаної через рік після Майдану. 

Бійці Нацгвардії з забороненими прапорами комуністичного тоталітарного режиму 
під час святкування 74-ї річниці визволення Кривого Рогу   


Рік після Майдану: що змінилося в Кривбасі?

Ефект уповільненої антипротестної шизофренії

24 лютого минулого року активісти Криворізького Майдану вручили секретарю Криворізької міськради Сергію Маляренку вимоги про відставку міської влади, яка була опорою злочинного режиму Віктора Януковича. Однак після повалення цього режиму в Києві, протягом року Кривбас залишався і все ще залишається його непідступною цитаделлю. Незважаючи на неодноразові спроби Криворізького Майдану відсторонити від влади місцеву п’яту колону, представники Партії регіонів і КПУ продовжують утримувати контроль над одним з найважливіших індустріальних центрів України. Більш того, завдяки підтримці місцевого електорату на нещодавніх парламентських виборах в Кривбасі фактично відбувся реванш проросійських сил і на рівні парламентському, адже до Верховної Ради знову потрапили у складі так званого Опозиційного блоку та пройшли по мажоритарних округах відомі одіозні персонажі, які очолювали донедавна обласну та міську організації Партії регіонів, керували Дніпропетровською областю, обіймали посади віце-прем’єра в уряді Миколи Азарова та ухвалювали диктаторські закони в парламенті минулого скликання. І це є великою ганьбою для робітничого Кривбасу і найперше для Криворізького Майдану.

Лідерка Криворізького Майдану Ірина Туровська вручає вимоги про відставку міської влади секретарю Криворізької міськради Сергію Маляренку (24 лютого 2014 року). Перший пункт висунутих майданівцями вимог стосується дострокового складання повноважень Криворізьким міським головою Вілкулом Ю.Г. та дострокового припинення діяльності депутатів Криворізької міськради 

Так само ганебним є й те, що не знайшла належної підтримки у місцевого населення й нещодавня акція протесту, яка впродовж майже трьох місяців тривала під стінами Криворізької міськради з вимогою відставки криворізького міського голови Юрія Вілкула та його заступників. Хоча, як стверджують деякі місцеві активісти протестного руху, достатньо було вийти до міськради хоча б 10 – 15 тисячам криворіжців з вимогою відставки промосковської міської влади, і це питання можна було б вирішити протягом кількох годин.

Вимоги Криворізького Майдану про відставку міського голови Вілкула Ю.Г. та дострокового 
припинення повноважень депутатів Криворізької міської ради від 23 лютого 2014 р.

На думку багатьох лідерів місцевого протестного руху, в умовах російсько-української війни перебування при владі в одному з ключових промислових регіонів України проросійськи налаштованих політичних сил, що були основою режиму Януковича, являє собою велику небезпеку для країни, яка з усіх сил намагається зберегти свою територіальну цілісність під ударами підтримуваних Росією сепаратистських терористичних бандформувань Донбасу. Разом з тим є очевидним і те, що залишаючи владу в руках п’ятої колони до наступних місцевих виборів, означає продовжити її принаймні ще на один термін, адже за роки свого правління робити вибори під себе вона навчилася віртуозно. Саме тому вілкулівський оплот диктаторського режиму донецького пахана в Кривбасі використав усі наявні ресурси задля збереження влади в регіоні.

Державний прапор, переданий українськими бійцями з передової на Східному фронті
російсько-української війни, виставлений протестувальниками у зайнятій ними сесійній
залі Криворізької міськради (лютий 2015 р.)


З напису на прапорі: «Я не боюся тих негараздів, які чекають на мене попереду. Я боюся залишити все так, як є. А ти?»  

Розгорнувши шалену кампанію з дискредитації акції протесту «Вілкул геть!» та її лідерів, міська влада таки домоглася того, що по відношенню до неї місто й безпосередньо сам протестний рух охопило якесь божевілля з явними ознаками уповільненої шизофренії. Навіть серед активу Криворізького Майдану, який весь час домагався відставки місцевої влади колишніх регіоналів і комуністів, одна частина підтримувала акцію, інша ставилася до неї досить стримано, а ще інша взагалі виступала проти, висловлюючи недовіру її лідерам. Коли проти Майдану «антимайдан» організовувала антиукраїнська влада, це ще якось можна було зрозуміти, але як зрозуміти те, що маючи одну мету, в рамках одного Криворізького Майдану тепер фактично існують одночасно і Майдан, і «антимайдан»? У пошуках необхідних пояснень цьому абсолютно парадоксальному явищу я й вирішив звернутися до лідерів місцевих організацій і громадських активістів…

Джерело:
http://www.kr2012.com/community/blogs/index.php…

(Думки громадських активістів щодо протестного руху на Криворіжжі під рубрикою «Акція протесту «Вілкул геть!» – «за» і «проти» публікувалися у блозі журналіста на інтернет порталі «Кривий Ріг 2012», який, на жаль, наразі не є доступним).

#Євромайдан#Кривбас#Протест#Влада#Відставка
шаблоны для dle 11.2
Додати коментар