Незавершений інформаційний прорив до здорового глузду

З майбутньої книги публіцистики "Накажіть нам вижити"

30 років тому вийшло в світ перше число щотижневика «Криворожские ведомости» – одного з перших на Придніпров’ї недержавних періодичних видань, яке почало торувати шлях до стандартів вільної преси. На жаль, серед сучасного газетного розмаїття цього видання наразі вже немає, але саме воно створило на Криворіжжі прецедент прориву підцензурного і жорстко контрольованого друкованого слова на волю. Тож хочу нагадати про те, як три десятиліття тому напередодні розвалу СССР криворізькі журналісти намагалися пробитися від куценької гласності до свободи слова.

"Що таке слово? – міркував колись відомий вчений – доктор фізико-математичних наук С. Вавілов. – Це рука, яка кидає камінь, чи сам камінь, що летить крізь простір". Можливо, зміст саме цієї таїни прихований ще в біблейському: "На початку було слово…". А звідси й ще одне біблейське твердження: "Час розкидати каміння і час збирати каміння".

 
Чимало років працюючи зі словом, не раз переконувався в його унікальних властивостях. Але найдивовижнішим для мене стало відкриття, зроблене під час роботи над своїми старими, ще двадцятип'ятирічної давнини, робочими записами. У повсякденній метушні побіжно занотовуючи в записнику якісь свої думки, деталі подій, щойно народжені теми, образи, творчі ідеї, рядки поезій, мав надію невдовзі до них повернутися та так і залишив їх припадати пилом забуття. Та варто було через багато років звернутися, скажімо, до якогось важливого для мене започаткованого поетичного рядка, як вмить оживали в пам'яті забуті почуття, обставини подій, іноді навіть запахи і звуки того оточення, в якому вперше прийшли до мене слова ще ненародженого вірша. Виявляється, вже в цих кількох словах акумулювалося все те, що мало стати поетичним твором. Треба було лише відчути цю енергію дивовижного сплетіння забутих образів, думок і почуттів, щоб вилити зрештою її на папір, відтворюючи свій давній задум.

Слово з його унікальними властивостями і фактично безмежними функціональними інформаційно-комунікативними можливостями є, безумовно, найвагомішим надбанням і головною рушійною силою невпинного поступу людства на шляху цивілізаційного розвитку. Саме тому разом з потвердженням у людській спільноті основних для людини цінностей як необхідної умови її повноцінного розвитку та співіснування в соціумі на певному етапі постала й необхідність юридичного закріплення такої норми, як свобода слова. Отже, в числі гарантованих людині прав і свобод, є й право вільно висловлювати та поширювати свої думки, розповсюджувати й отримувати інформацію, що стало загальноприйнятою в усьому цивілізованому світі юридичною нормою і без чого не можливе існування сучасної людини.

На жаль, у нашому пострадянському суспільстві, яке з великими труднощами долає болючі наслідки свого тоталітарного минулого, потвердження вищезазначених демократичних цінностей ще не стало доконаним фактом. Хоча сьогодні основні демократичні принципи нібито задекларовані в Конституції й закріплені в українському законодавстві, у повсякденній практиці продовжують панувати зовсім протилежні – успадковані з радянського минулого й пристосовані до нових умов неписані закони і правила, які здебільшого забезпечують права і задовольняють інтереси правлячої меншості, а не всієї спільноти. Звісно, що такий стан речей не може сприяти якісному розвитку як самого суспільства, так і державних інституцій і всіх сфер життєдіяльності країни. Тому від того, як скоро визріє в суспільстві нагальна потреба у здійсненні якісних змін і воно зрештою змусить політичну еліту перейти від декларацій до реального їх наповнення, і залежатиме наш подальший поступ.

За роки, що минули відтоді, коли впала одна з найкривавіших і жорстокіших імперій і, звільнившись від тоталітарного комуністичного режиму, колишні радянські республіки потвердили на її уламках свої незалежні держави, здається, вже всі переконалися, що свобода сама з неба не падає, а з'являється лише там, де її прагнуть, здобувають і відстоюють.
 

Часи перебудови і гласності

Пригадуючи часи своєї роботи в журналістиці в період перебудови і в перші роки потвердження незалежності України, не можу не сказати про ті сподівання на скорі демократичні зміни в суспільстві, якими всі ми тоді були охоплені. Здавалося, що варто лише зняти окови тоталітарної компартійної системи, підняти залізну завісу і вийти у вільний світ, як все стане на свої місця і заживемо ми, як люди. Ідеї щодо демократичних перетворень, лібералізації суспільного та економічного життя, переходу до ринкових відносин вже витали в повітрі, і вітер змін, як писали тоді газети, розносив цей настрій по всіх усюдах неосяжного союзного простору.

За кілька хвилин до Української Незалежності
Фото з газети "День"

Слова «перебудова» і «гласність» стали в усьому світі символами Радянського Союзу другої половини 80-х. На хвилі цього загального настрою намагався здійснити інформаційний прорив і колектив редакції "Металлурга" – багатотиражної газети "Криворіжсталі", в якій мені довелось тоді працювати. Витримавши шалений тиск парткому і профкому металургійного комбінату, журналістському колективу на чолі з редактором Олегом Павловим вдалося докорінно змінити обличчя газети, яка з надміру заідеологізованого і затехніченого відомчого бюлетеня перетворилася згодом на повноцінне інформаційне міське видання.

Вийшовши за межі комбінатської прохідної, газета фактично стала міським щотижневиком, який почали передплачувати не лише на підприємстві, а й у місті та області, а також віддавати частину тиражу й у вільний продаж. Це була реальна альтернатива єдиній на той час міській газеті "Червоний гірник", котра, як офіційний орган міськкому партії та міськвиконкому, звісно, відображала події в місті і в країні лише з точки зору місцевого партійного бомонду і, м'яко кажучи, не користувалася високою довірою у населення. Насичений же різноманітною об'єктивною інформацією щотижневик "Металлург" став стрімко завойовувати популярність у місті і невдовзі його тираж сягнув 20 тис. примірників. Обурений тим, що газета "Металлург" перестала відображати позицію комуністів комбінату, на черговій партконференції партійний комітет "Криворіжсталі" навіть поставив питання про вихід зі складу засновників газети, що згодом і було підтверджено офіційним відкликанням підпису під установчим договором. Ми ж лише зітхнули з полегшенням, мовляв, "баба з воза…".

На той час у газеті сформувався досить міцний колектив талановитих журналістів-однодумців. Разом з редактором Олегом Павловим значну роль у створенні нового обличчя газети, зміні її політики і напрямку відіграли зокрема такі працівники, як заступник редактора Валерій Нечипорук, журналісти Геннадій Омельницький, Ольга Захарченко, відповідальний секретар Людмила Мінухіна. З міської газети "Червоний гірник" прийшли працювати в "Металлург" і такі професійні журналісти, як Григорій Гусейнов (майбутній засновник рекламної газети "Звезда-4" і знаного в Україні часопису "Кур'єр Кривбасу", лауреат Шевченківської премії) та Микола Медвідь (в майбутньому – засновник рекламної фірми), а також Сергій Дарага (в майбутньому – засновник телекомпанії "Воля") – талановитий самородок, який працював до цього на ниві культури, потім захопився політикою, ставши одним із засновників міської організації Української республіканської партії. Зрештою став нашим неперевершеним репортером, якого цілком справедливо називали криворізьким Невзоровим, адже його репортажі з найнесподіваніших і найпотаємніших куточків (Сергій привозив свої репортажі в газету навіть з передової у Придністров'ї) завжди викликали неабиякий читацький резонанс. Саме цей кістяк журналістів, сповідуючи нові підходи у висвітленні поточних подій, виводив "Металлург" на зумовлений часом якісно новий рівень інформаційного забезпечення.

Колектив редакції «Металлурга»: сидять у першому ряду – Алла Пришляк, Геннадій Омельницький, Ольга Захарченко; у другому ряду – Валерій Воронін, Оксана Максименко, Олег Павлов; у третьому ряду – Валерій Нечипорук, Олена Склярська, Галина Міхновська; стоїть – Володимир Стецюк

Основним змістом газети стали не лише тони виробленого чавуну, сталі та прокату, а й животрепетні події і процеси, які відбувалися на підприємстві, в місті, області, Україні і колишньому Радянському Союзі. На сторінках провінційної газети регулярно з'являлися ексклюзивні матеріали про роботу з'їзду народних депутатів Радянського Союзу, Верховної Ради України та українського уряду, інтерв'ю з лідерами Руху, УРП та інших опозиційних політичних партій, подавалися матеріали міської "Просвіти" та "Меморіалу", друкувалися репортажі про виведення радянських військ з Афганістану, з голодування студентів у Києві, з місць військових конфліктів у Придністров'ї, Чечні та інших гарячих точках Союзу. Досить активну позицію займав "Металлург" й у висвітленні подій, пов'язаних з ГКЧП і діями місцевої влади в цей досить напружений період.

Окрім злободенних політичних, економічних та соціальних питань, газета об'єктивно висвітлювала й події, пов'язані з активізацією на початку 90-х робітничого страйкового руху і виникненням незалежних профспілок, почала торкатися й не менш гострих проблем приватизації, правозахисту, екологічної безпеки, захисту прав споживачів, а також актуальних тем збереження історичного середовища міста та культурно-історичної спадщини, піднімати донедавна суворо заборонені теми політичних репресій, українських голодоморів, діяльності ОУН-УПА в період Другої світової війни та ін.


"Металлург", травень 1994 – стаття Володимира Стецюка "Справится ли новый парламент со старой болезнью?"
Репортаж Володимира Стецюка зі страйку криворізьких гірників. Фото автора
"Металлург", червень 1993 р.
 
Особливо популярними стали започатковані в "Металлурге" рубрики "Городские подробности", "Журналист изучает тему", "Криворожский мемориал" та започатковані мною "Криворожская старина" і "Відродження". Цікаво, що саме через появу в комбінатській російськомовній газеті україномовних рубрик і матеріалів, зокрема інформацій, статей та інтерв'ю, в яких розповідалося про політичну і просвітницьку діяльність Руху, УРП, ДСУ, "Просвіти", росіянина за походженням редактора Олега Павлова партійні і профспілкові функціонери, цехове керівництво та управлінці комбінату згодом стали називати українським буржуазним націоналістом.

"Металлург" №14, квітень 1993 – стаття активіста НРУ Ераста Іваницького 
про конфліктну мовну ситуацію в Тернівській гімназії та інтерв'ю 
Володимира Стецюка з заступником голови НРУ Михайлом Бойчишиним

"Металлург", № 34, серпень 1993 – інтерв'ю Володимира Стецюка 
з народним депутатом України від НРУ Миколою Коробком

Почали виходити й додатки до газети – літературні випуски та заснований щотижневиком "Металлург" і Фондом сприяння міліції додаток "Криворожские ведомости", який став у подальшому самостійним виданням, засновниками якого вже були журналісти – Олег Павлов, Валерій Нечипорук, Геннадій Омельницький і Володимир Стецюк. Завдяки налагодженим зв'язкам з правоохоронними органами в "Криворожских ведомостях" постійно висвітлювалася криміногенна ситуація в місті і робота правоохоронців, спрямована на подолання все зростаючої хвилі злочинності. Газета стала піднімати болючі теми, пов'язані з проблемою поширення в місті наркоманії і наркобізнесу, підлітковою злочинністю, зокрема з таким ганебним явищем початку 90-х, як криворізькі "бігуни", а також з проституцією, рекетом та організованою злочинністю. Разом з працівниками міліції журналісти постійно брали участь у нічних рейдах, напряму отримували інформацію в слідчих органах і прокуратурі, відвідували судові засідання, на яких розглядалися резонансні справи.

Перше число "КВ"

"КВ", №1, лютий 1991 – резонансна стаття Геннадія Омельницького "Кидалы" 

"КВ", №2, березень 1991 – резонансна стаття Володимира Стецюка 
про криворізьких "бігунів" "Детские "игры" или подростковый терроризм"

"КВ", №4, квітень 1991 – початок публікації підготовлених Володимиром Стецюком спогадів "Усі кола пекла" С.І. Повода – колишнього в'язня камери смертників сталінської тюрми, камери смертників нацистської тюрми СД, чотирьох нацистських концтаборів і табору сталінського ГУЛАГу. Фото Олени Склярської

Володимир СТЕЦЮК

2007 р.

Фото автора, з архіву редакції «КВ» та з відкритих джерел

Далі буде.

Теги: 90-ті КривийРіг Металлург Криворожские_ведомости гласність свобода_слова прорившаблоны для dle 11.2
Додати коментар