КАРАСЬОВЩИНА як дзеркало української контрреволюції

…Або політичного болота, що все більше поглинає українську державність.

Ви тільки послухайте, до чого договорились «єті яриє антіфашисти» в рясах українських політологів, проголошуючи свої вірнопідданські проповіді з пропагандистського телевізійного амвона!

Фото: https://112.ua/

Здавалося б, цілком зрозуміла ситуація – на тлі все більшого знахабніння підбурюваних Росією угорських політиканів, які намагаються розігрувати сепаратистську карту в українському Закарпатті, публічне зняття українськими патріотами угорського прапора, незаконно встановленого на будівлі Берегівської міської ради, мало би отримати принаймні схвальну реакцію в суспільстві. І найперше у справді українському політикумі й справді українській владі. Натомість в олігархічних брехло-ТВ розганяється абсолютно хибна думка про те, що українські націоналісти, мовляв, здійснили провокацію, яка може негативно відбитися на україно-угорських стосунках.

І найзапеклішим глашатаєм подібної маячні у вечірньому ефірі 112-го виступив один із топ-політпропів українського політичного бомонду Вадим Карасьов. Визнаний майстер політичної словесної еквілібристики договорився до того, що закон, мовляв, не догма, і якщо цього захоче національна угорська меншина Закарпаття, то його, звісно, можна буде змінити на її користь. Тобто, щоби не псувати стосунків з нашими європейськими сусідами, ми можемо «цивілізовано» здавати свої національні інтереси на користь знахабнілих сусідів, не провокуючи виникнення чергової діри у вигляді ДиНиРи на західному кордоні.

Фото: http://progon.com.ua/

Звісно, той факт, що в Криму й на Донбасі якраз все й починалося з підняття на українських адмінбудівлях російських триколорів, для таких проповідників «нєпротівлєнія злу насілієм» подібні  аргументи не є переконливими, адже куди переконливішими є для них срібняки від замовників, які треба старанно відпрацьовувати. А тому у їхніх проповідях бідним українцям відводиться лише одна роль – хлопчиків для биття, для яких нормою поведінки має бути лише канонічна: плюнули в одне око – підстав друге, вдарили по одній щоці – підстав іншу. Одне слово, для того, щоб нікого не прогнівити, нам, брати українці, пропонують і надалі бути «тєрпіламі» – і для доморослих можновладців, і для олігархів, і для місцевих князьків, і для знахабнілих чиновників, суддів, прокурорів, і тепер ще й для нацменшин і надто гонорових європейських сусідів. Тож що б там де не трапилось, знайте: крайніми все одно будемо ми, українці, – «па апрєдєлєнію».

«А як же закон?» – здивовано запитаєте ви. А що закон? Сказав же Карасьов, що закон – не догма. А він у цих питаннях до-обряче підкований – не даремно ж його на російські політичні телешоу регулярно запрошують. Тому виходить так, що українські закони можна порушувати всім – окрім самих пересічних українців, звісно. А то не дай, боже, слідом за москалями нападуть на нас мадяри, поляки, серби, румуни… Так що сидімо тихо, як миші, – може, й справді пронесе і таки не нападуть…

Володимир Стецюк

Теги: Угорщина Росія Закарпаття Берогово прапор Карасьов закон українці крайні         шаблоны для dle 11.2
Додати коментар