
Сергій Жижко: «Ми продовжуємо цей вирішальний історичний бій»
30 років тому, 28 січня 1991 року, зі Львова виїхало два «Ікаруси». В одному з них була група із Стрия на чолі з Миколою Магасом і група з Моршина, а у Львові сформувалася група із членів УГС і Меморіалу. Перед від’їздом коротко говорив Іван Гель і коротко благословив нас священник.
Ми приїхали у село Крути десь о 4-й ранку. Поки досипали, приводили себе до порядку і розпитували сторожів місцевого автотракторного парку про місце бою і дорогу до нього, десь після 6-ї ранку прибігли до нас насторожена голова сільради і якісь люди з колгоспного начальства й відразу ж подалися видзвонювати до району – за вказівками...
Ми сформували дві колони з мегафонами, було кілька прапорів і пройшли через усе село до залізничної станції. Символічно, що неподалік від церкви нам трапилися по дорозі родинна група із немовлям, яке мали, очевидно, хрестити, а згодом і молода з молодим.
Біля залізничної станції вже було повно міліції, підкреслено уважних цивільних і чимало місцевого колгоспно-партійного активу із навколишніх сіл та району. Також, на диво, зібралося більше десятка відеокамер і фотографів.

Напруження, яке відразу виникло між нами і місцевою владою, переросло в тривале протистояння. У наш бік із підбурюваного компартійцями натовпу час від часу лунало: «Забирайтеся геть!», «Ми вас сюди не запрошували!». Дехто вигукував: «Бендери!».
Ми чекали київську електричку. І коли вона прибула, то розпалені не на жарт місцеві компартійці дещо охололи. З електрички вийшло понад дві сотні киян у складі організованої групи київського СНУМу на чолі з Корчинським, Вітовичем, Шкілем, Артеменком й іншими, а також чимало рухівців і членів УГС.
Спроба затримання такої кількості активних людей однозначно спровокувала би силове зіткнення, до якого чернігівські власті були явно не готові. Тож нас таки пропустили до перехрестя залізниці й ґрунтової дороги, попередивши, щоби ми не ходили по посівах, а мітинг проводили на узбіччі.
Ми витягли із львівського «Ікаруса» розкладений березовий хрест, виготовлений членами Ряснянської райорганізації УГС, скріпили його болтами і понесли. Міліція і тут була змушена нас пропустити. По дорозі до нас приєдналися рухівці з Чернігівщини та місцеві жителі. Всього було десь близько 400-500 учасників заходу і до ста чоловік місцевого партактиву з міліцією та журналістами.
Ми провели мітинг, на якому поруч з іншими мав можливість виступити і я.
Опісля на місці того знаменного бою під Крутами мені доводилося бувати ледве не щороку. Останнім часом бував уже рідше.
З кожним роком, десятиріччям бій під Крутами постійно доосмислювався по мірі становлення українського суспільства і відповідно до існуючого стану державності. Прийшло розуміння того, що як і в попередні історичні періоди, скажімо, в період збройного протистояння з російським царатом під Конотопом і Полтавою, бій під Крутами з більшовицькою Росією, яка хоч і змінила царський мундир на комісарську кожанку, був черговим історичним змаганням з новітньою імперією за вільну Україну.
Цей бій триває й до тепер, адже нинішня чекістсько-бандитська російська держава все-ще прагне загарбати нашу країну, щоби за будь-яку ціну відновити втрачений нею статус імперії, а Україна – мусить захищати свою незалежність. Тож після Крут і багатьох інших знаменних місць нашої героїчної звитяги на українській історичній мапі наразі вже з’явилися Іловайськ, ДАП, Дебальцеве, які у подальшій визвольній боротьбі за Українську Незалежну Державу відіграли таку ж визначальну роль, як і попередні. Отже, боротьба за незалежність триває. Ми продовжуємо цей вирішальний історичний бій, – щоби жити так, як хочемо ми, і щоби ніхто нам у цьому не заважав. І це одвічне цілком природне прагнення українців, безумовно, варте остаточної перемоги!
29 січня 2021 р.
Сергій ЖИЖКО,
політолог, публіцист, народний депутат Верховної Ради України 4-го скликання
«…Хто долучився до пам’яті перших кіборгів України – ви і є Нація!»
За роки незалежності вшанування героїв Крут стало традиційним загальнонаціональним заходом, до якого долучається у першу чергу патріотична українська молодь і, безумовно, студентство. Дотримуються даної традиції і в Кривому Розі, де в День пам’яті героїв Крут зазвичай відбуваються громадські заходи біля народної Стели героїв, а патріотично налаштована молодь організовує смолоскипну ходу.

Цього року студенти Криворізького державного педагогічного університету, які навчаються за спеціальністю «Історія», довели, що вони не лише пам’ятають про Крути, а й досліджують проблему та процеси, пов’язані з вікопомним боєм, який відбувся 29 (30) січня 1918 року за 130 кілометрів від Києва біля залізничної станції Крути.
З нагоди 103-ї річниці бою під Крутами у Криворізькому державному педуніверситеті студенти-історики провели обговорення даної теми в контексті проведених ними власних досліджень. Після доповіді про події під Крутами, зробленої магістрантом Дмитром Чижиком, студенти обговорили стрижневі питання, пов’язані з цією трагічною і водночас надзвичайно героїчною сторінкою періоду українських визвольних змагань 1917-1921 років.
Зокрема майбутні історики з’ясовували співвідношення сил учасників бою під Крутами, міркували над тим, це лише військова статистика чи переконливе свідчення надзвичайно героїчних дій переважно молодих і навіть юних захисників України, які на кілька днів затримали наступ на Київ чисельно значно переважаючого ворога. І зрештою – це була перемога чи поразка і чи є підстави сьогодні пишатися героями-крутянцями?

Під час обговорення не обійшлося й без аналогій з сучасними подіями. Наголошуючи на тому, що наприкінці січня 1918-го під Крутами фактично був бій за українську незалежність, у серпні 1991-го власне відбулося її відновлення, а нині війна за незалежність України все-ще триває, студенти цілком закономірно ставили питання про визначення періоду її відстоювання, який охоплює понад сто років. На думку викладачів, такі міркування майбутніх істориків про концептуальну історію України були доречними і обґрунтованими.
Проте війна за незалежність дійсно триває і не лише на сході нашої країни, де українські вояки мужньо стоять на лінії зіткнення з російським агресором, а й безпосередньо в Кривому Розі. І свідчить про це, приміром, украй агресивна реакція певної категорії громадян, які відгукнулися на патріотичну смолоскипну ходу з нагоди 103-ї річниці бою під Крутами брудною лайкою і брутальними висловлюваннями. І хоча така агресія по відношенню до учасників смолоскипної ходи проявилася в основному в соціальних мережах, подібне ганебне явище разом з цілком закономірною огидою не може не викликати й неабиякого подиву та стурбованості.
Ось, наприклад, пост про смолоскипну ходу, який поширив громадський активіст Антон Кравченко в одній із найчисельніших криворізьких груп у мережі Фейсбук – «Кривой Рог без цензуры» (110,7 тис. учасників).

Dmitriy Krukovsiy разом з Антоном Кравченком і
ще 11
Kryvyi Rig, Ukraine. Кривий Ріг.
29 січня о 21:34 ·
Дякую всім хто долучився до пам’яті перших кіборгів України - ви і є Нація!
Дякую хто допомагав в організації заходу
Дякуємо Поліції за охорону порядку, за розуміння
А всім ватникам ....) ви і так знаєте де ваше місце !!!
Героям Крут
Слава !
Слава !
Слава !
А це, так би мовити, коментарі:

(Мовою оригіналу)
Андрей Ковалев
Сборище клоунов, и тупых патриотов, хреновы патриоты нечего не сделали для развития экономики и мира!
Дмитрий Кириллов
Андрей Ковалев Не хватает пулемёта и всю эту банду под корень. Что б город не поганили!
Андрей Ковалев
Маршируют с фашиской символикой! Прихвостни и шистерки БЕНДЕР И ЕЩЁ ПРИДАТЕЛИ!
Дмитрий Кириллов
Сборище дебилов недоразвитых!
Yanis Topalidi
Фекальные шествия во имя чуши?)
Ось так. Минає 30 років, як було відновлено державну незалежність України. У яких печерах совкового періоду сиділи ці люди? У яких сім’ях, дитячих садках і школах виховувалися? У яких ліцеях, коледжах і вишах навчалися? І чи взагалі у них десь виховували почуття патріотизму і навчали бути громадянами своєї держави? Як кажуть, з такими «громадянами», як оці невігласи, не треба й ворогів.
Заради справедливості наведу наостанок один із небагатьох позитивних коментарів до цього посту.

Lyolya Stepashka
На честь 103 річниці ГЕРОЇВ КРУТ відбулася хода! Щира подяка її організаторам! В Кривому Розі є така молодь, як ГЕРОЇ КРУТ, це окриляє!
Це дійсно обнадіює, бо з такими «громадянськими почуттями», як у вказаних вище фейсбучних «горе-коментаторів», ми будемо відстоювати свою незалежність і ще років сто. А хотілося б усе ж таки стати свідками нашої спільної остаточної перемоги. Скажімо, до тридцятої річниці відновлення державної незалежності України це було б найкращим подарунком для усіх поколінь українців – «і мертвих, і живих, і ненароджених».
Підготував Володимир СТЕЦЮК
Фото з відкритих джерел
Теги: Крути Стрий Моршин Львів КривийРіг вшанування протистояння перемога