Крути: минуле і сьогодення, слава і ганьба, честь і безчестя

 

 
Сергій Жижко: «Ми продовжуємо цей вирішальний історичний бій»

30 років тому, 28 січня 1991 року, зі Львова виїхало два «Ікаруси». В одному з них була група із Стрия на чолі з Миколою Магасом і група з Моршина, а у Львові сформувалася група із членів УГС і Меморіалу. Перед від’їздом коротко говорив Іван Гель і коротко благословив нас священник.
 
Ми приїхали у село Крути десь о 4-й ранку. Поки досипали, приводили себе до порядку і розпитували сторожів місцевого автотракторного парку про місце бою і дорогу до нього, десь  після 6-ї ранку прибігли до нас насторожена голова сільради і якісь люди з колгоспного начальства й відразу ж подалися видзвонювати до району – за вказівками...

Ми сформували дві колони з мегафонами, було кілька прапорів і пройшли через усе село до залізничної станції. Символічно, що неподалік від церкви нам трапилися по дорозі родинна група із немовлям, яке мали, очевидно, хрестити, а згодом і молода з молодим.

Біля залізничної станції вже було повно міліції, підкреслено уважних цивільних і чимало місцевого колгоспно-партійного активу із навколишніх сіл та району. Також, на диво, зібралося більше десятка відеокамер і фотографів.

«Крути-станція», художник Леонід Перфецький

Напруження, яке відразу виникло між нами і місцевою владою, переросло в тривале протистояння. У наш бік із підбурюваного компартійцями натовпу час від часу лунало: «Забирайтеся геть!», «Ми вас сюди не запрошували!». Дехто вигукував: «Бендери!».

Ми чекали київську електричку. І коли вона прибула, то розпалені не на жарт місцеві компартійці дещо охололи. З електрички вийшло понад дві сотні киян у складі організованої групи київського СНУМу на чолі з Корчинським, Вітовичем, Шкілем, Артеменком й іншими, а також чимало рухівців і членів УГС.

Спроба затримання такої кількості активних людей однозначно спровокувала би силове зіткнення, до якого чернігівські власті були явно не готові. Тож нас таки пропустили до перехрестя залізниці й ґрунтової дороги, попередивши, щоби ми не ходили по посівах, а мітинг проводили на узбіччі.

Ми витягли із львівського «Ікаруса» розкладений березовий хрест, виготовлений членами Ряснянської райорганізації УГС, скріпили його болтами і понесли. Міліція і тут була змушена нас пропустити. По дорозі до нас приєдналися рухівці з Чернігівщини та місцеві жителі. Всього було десь близько 400-500 учасників заходу і до ста чоловік місцевого партактиву з міліцією та журналістами.

Ми провели мітинг, на якому поруч з іншими мав можливість виступити і я.

Опісля на місці того знаменного бою під Крутами мені доводилося бувати ледве не щороку. Останнім часом бував уже рідше.

З кожним роком, десятиріччям бій під Крутами постійно доосмислювався по мірі становлення  українського суспільства і відповідно до існуючого стану державності. Прийшло розуміння того, що як і в попередні історичні періоди, скажімо, в період збройного протистояння з російським царатом під Конотопом і Полтавою, бій під Крутами з більшовицькою Росією, яка хоч і змінила царський мундир на комісарську кожанку, був черговим історичним змаганням з новітньою імперією за вільну Україну.

Цей бій триває й до тепер, адже нинішня чекістсько-бандитська російська держава все-ще прагне загарбати нашу країну, щоби за будь-яку ціну відновити втрачений нею статус імперії, а Україна – мусить захищати свою незалежність. Тож після Крут і багатьох інших знаменних місць нашої героїчної звитяги на українській історичній мапі наразі вже з’явилися Іловайськ, ДАП, Дебальцеве, які у подальшій визвольній боротьбі за Українську Незалежну Державу відіграли таку ж визначальну роль, як і попередні. Отже, боротьба за незалежність триває. Ми продовжуємо цей вирішальний історичний бій, – щоби жити так, як хочемо ми, і щоби ніхто нам у цьому не заважав. І це одвічне цілком природне прагнення українців, безумовно, варте остаточної перемоги!  

29 січня 2021 р.

Сергій ЖИЖКО, 
політолог, публіцист, народний депутат Верховної Ради України 4-го скликання



«…Хто долучився до пам’яті перших кіборгів України – ви і є Нація!»

За роки незалежності вшанування героїв Крут стало традиційним загальнонаціональним заходом, до якого долучається у першу чергу патріотична українська молодь і, безумовно, студентство. Дотримуються даної традиції і в Кривому Розі, де в День пам’яті героїв Крут зазвичай  відбуваються громадські заходи біля народної Стели героїв, а патріотично налаштована молодь організовує смолоскипну ходу.

Учасники криворізької смолоскипної ходи на честь героїв Крут, 2021 рік

Цього року студенти Криворізького державного педагогічного університету, які навчаються за спеціальністю «Історія», довели, що вони не лише пам’ятають про Крути, а й досліджують проблему та процеси, пов’язані з вікопомним боєм, який відбувся 29 (30) січня 1918 року за 130 кілометрів від Києва біля залізничної станції Крути.

З нагоди 103-ї річниці бою під Крутами у Криворізькому державному педуніверситеті студенти-історики провели обговорення даної теми в контексті проведених ними власних досліджень. Після доповіді про події під Крутами, зробленої магістрантом Дмитром Чижиком, студенти обговорили стрижневі питання, пов’язані з цією трагічною і водночас надзвичайно героїчною сторінкою періоду українських визвольних змагань 1917-1921 років.

Зокрема майбутні історики з’ясовували співвідношення сил учасників бою під Крутами, міркували над тим, це лише військова статистика чи переконливе свідчення надзвичайно героїчних дій переважно молодих і навіть юних захисників України, які на кілька днів затримали наступ на Київ чисельно значно переважаючого ворога. І зрештою – це була перемога чи поразка і чи є підстави сьогодні пишатися героями-крутянцями?

 
Під час обговорення не обійшлося й без аналогій з сучасними подіями. Наголошуючи на тому, що наприкінці січня 1918-го під Крутами фактично був бій за українську незалежність, у серпні 1991-го власне відбулося її відновлення, а нині війна за незалежність України все-ще триває, студенти цілком закономірно ставили питання про визначення періоду її відстоювання, який охоплює понад сто років. На думку викладачів, такі міркування майбутніх істориків про концептуальну історію України були доречними і обґрунтованими.

Проте війна за незалежність дійсно триває і не лише на сході нашої країни, де українські вояки мужньо стоять на лінії зіткнення з російським агресором, а й безпосередньо в Кривому Розі. І свідчить про це, приміром, украй агресивна реакція певної категорії громадян, які відгукнулися на патріотичну смолоскипну ходу з нагоди 103-ї річниці бою під Крутами брудною лайкою і брутальними висловлюваннями. І хоча така агресія по відношенню до учасників смолоскипної ходи проявилася в основному в соціальних мережах, подібне ганебне явище разом з цілком закономірною огидою не може не викликати й неабиякого подиву та стурбованості.

Ось, наприклад, пост про смолоскипну ходу, який поширив громадський активіст Антон Кравченко в одній із найчисельніших криворізьких груп у мережі Фейсбук – «Кривой Рог без цензуры» (110,7 тис. учасників).

 

Dmitriy Krukovsiy разом з Антоном Кравченком і
ще 11

 Kryvyi Rig, Ukraine. Кривий Ріг.

29 січня о 21:34  ·

Дякую всім хто долучився до пам’яті перших кіборгів України - ви і є Нація!
Дякую хто допомагав в організації заходу
Дякуємо Поліції за охорону порядку, за розуміння

А всім ватникам ....) ви і так знаєте де ваше місце !!!
Героям Крут
Слава !
Слава !
Слава !


А це, так би мовити, коментарі:

 

(Мовою оригіналу)

Андрей Ковалев
Сборище клоунов, и тупых патриотов, хреновы патриоты нечего не сделали для развития экономики и мира!
Дмитрий Кириллов
Андрей Ковалев Не хватает пулемёта и всю эту банду под корень. Что б город не поганили!
Андрей Ковалев
Маршируют с фашиской символикой! Прихвостни и шистерки БЕНДЕР И ЕЩЁ ПРИДАТЕЛИ!
Дмитрий Кириллов
Сборище дебилов недоразвитых!
Yanis Topalidi
Фекальные шествия во имя чуши?)


Ось так. Минає 30 років, як було відновлено державну незалежність України. У яких печерах совкового періоду сиділи ці люди? У яких сім’ях, дитячих садках і школах виховувалися? У яких ліцеях, коледжах і вишах навчалися? І чи взагалі у них десь виховували почуття патріотизму і навчали бути громадянами своєї держави? Як кажуть, з такими «громадянами», як оці невігласи, не треба й ворогів.

Заради справедливості наведу наостанок один із небагатьох позитивних коментарів до цього посту.


 
Lyolya Stepashka
На честь 103 річниці ГЕРОЇВ КРУТ відбулася хода! Щира подяка її організаторам! В Кривому Розі є така молодь, як ГЕРОЇ КРУТ, це окриляє!


Це дійсно обнадіює, бо з такими «громадянськими почуттями», як у вказаних вище фейсбучних «горе-коментаторів», ми будемо відстоювати свою незалежність і ще років сто. А хотілося б усе ж таки стати свідками нашої спільної остаточної перемоги. Скажімо, до тридцятої річниці відновлення державної незалежності України це було б найкращим подарунком для усіх поколінь українців – «і мертвих, і живих, і ненароджених».

Підготував Володимир СТЕЦЮК

Фото з відкритих джерел

Теги: Крути Стрий Моршин Львів КривийРіг вшанування протистояння перемога шаблоны для dle 11.2
Додати коментар