Організаторів Голодомору колгоспники натхненно вітали стоячи

Голодомор 1932 – 1933 років на Криворіжжі

(Продовження публікації «З метою посилення хлібозаготівель» – початок від 22-27.11.20)

На початку лютого в колгоспах Криворізького району стали проводити масові труси хліба. Секретар комсомольської організації села Лозуватка Фурт організував КСМ-бригаду з виявлення схованого хліба в одноосібників. Комсомольськими активістами було знайдено 27 ям з зерном, внаслідок чого план хлібозаготівель колгосп «Червоний переможець» виконав на 101 %. [//Червоний гірник. – 1933. – 6 лютого].

Вилучення прихованого селянами зерна в с. Ново-Красне 
Арбузинського району Одеської області, листопад 1932 р. 
З фондів Галузевого державного архіву СБУ

Зі спогадів мешканки Лозуватки Марії Іванівни Сергієнко, 1924 року народження:

«Пам'ятаю, як до нас прийшли дві жінки та чоловік, він був із 7-го кварталу. Вони шукали зерно скрізь: в сараї, в погребі, на горищі. Забрали все до останньої зернини, навіть опара на хліб стояла, то й її забрали».
 
(Спогади записала випускниця Лозуватської ЗСШ №1 Юлія Половяник). [Свіча пам’яті. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2010. – Книга п’ята. – С. 135].

А в цей час у Лозуватці, як і в інших селах Криворіжжя, вже на всю лютував голод.

Зі спогадів мешканки Лозуватки Марії Олексіївни Трюхан (уродженої Дудки), 1920 року народження:

«У наших сусідів Чорних померло троє дітей: Василь помер – 16 років, Іван – 13 років, Марія – 10 років. Ми, діти, брали возики і відвозили на цвинтар померлих, де дядьки копали одну велику яму на всіх і вкидали туди без трун, а так, хто в чому був. І був такий випадок. Одного ранку у нас під сараєм лежав мертвий невідомий чоловік, прямо на вулиці, то ми його поклали на возик і відвезли на цвинтар в загальну яму. А ще такий був випадок. Розкуркулений Марко Іванович Дудка, рідний брат мого діда, повернувся із заслання і так ходив по селу голодний, бо сім'ї не було – її вислали. То він прийшов зрештою на цвинтар і ліг біля загальної ями, а був ще живий. Його взяли і вкинули в ту яму, а він усе простягав руку і просив їсти. Його засипали ще живим, а ми, діти, стояли і дивились. А тим людям, що засипали яму, давали пайок».

(Спогади записав учень 10 класу Лозуватської СЗШ №2 Вадим Суганяка). [Свіча пам’яті. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2010. – Книга п’ята. – С. 137].

Підвезення на цвинтар тіл померлих від голоду на Слобожанщині

За словами мешканки Лозуватки Тетяни Григорівни Фуголь, 1928 р.н., померлих під час Голодомору в селі ховали на цвинтарях у загальних ямах, інколи, через брак фізичної сили, прикопували у рівчачках, а то й лишали просто неба. (Спогади записала учениця 10 класу Лозуватської СЗШ №1 Анастасія Права). [Свіча пам’яті. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2010. – Книга п’ята. – С. 138].

У відповідь на численні прохання місцевих керівників про допомогу бюро Дніпропетровського обкому КП(б)У надіслало в Криворізьку міськраду директиву про надання допомоги голодуючим за рахунок місцевих ресурсів. Для того, щоб нагодувати голодних колгоспників, директивою з області вказувалося на «необхідність знайти всередині району необхідну кількість хліба». Для цього рекомендувалося залучати до пошуків схованого хліба місцевих активістів, обіцяючи віддати їм 10-15 % від знайденого. Тобто резерви треба було шукати, продовжуючи труси в обійстях голодуючих селян. [Мельник О.О. Голод. Хроніка, документи та матеріали голоду 1921-1923, 1932-1933 років на Криворіжжі. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2003. – С. 188].

Намагаючись відвернути увагу голодних колгоспників від справжніх винуватців масштабного лиха, яке спіткало селян, згори продовжували роздмухувати політичну істерію навколо «саботажників», «прихованих куркулів» і «куркульських агентів». У своїй промові на нараді в ЦК КП(б)У В.Косіор підтримав В.Постишева, назвавши тих комуністів, які заявляють про відсутність хліба, «куркульськими агентами», що користуються «куркульською арифметикою». Донизу спускалися різноманітні ініціативи, покликані активізувати боротьбу з «саботажниками» та «шкідниками». Приміром, колгоспники колгоспу «Шлях соціалізму» (Лозуватська с/р) виступили зі зверненням до колгоспників району з вимогою «нещадної боротьби з куркулем, шкідниками, опортуністами».

Особливо багато подібних ініціатив було виголошено на обласному, Всеукраїнському та  Всесоюзному з’їздах колгоспників, які проходили у цей найстрашніший період голодного року. На пишно організований 1-й Всесоюзний з'їзд колгоспників-ударників, який відкрився в Москві 15 лютого 1933 року, було звезено з усіх кутків країни Рад понад 1400 учасників. Під час урочистого відкриття з’їзду, що проходив на тлі жахливого Голодомору в Україні з мільйонними жертвами, президію кремлівських небожителів на чолі з «великим вождем» товаришем Сталіним делегати від колгоспного селянства близько п’яти хвилин натхненно вітали стоячи. На колгоспному форумі були й посланці українських колгоспів, зокрема делегат від сільського Криворіжжя – голова колгоспу ім. Сталіна Лозуватської сільради Федір Шрамко.

 Організатори Голодомору в Україні – Л.Каганович, Й.Сталін, П.Постишев

Рапорт від українських селян оголосив на з’їзді конюх артілі «Червоний прогрес» (Харківська область) т. Гаркавенко, який під час 5-хвилинної промови п’ять разів згадав душогуба Сталіна словами «наш любимий вождь». Промовець доповідав, що «тисячі колгоспів України, які достроково виконали і перевиконали план хлібозаготівлі», сповнені рішучості «спільними зусиллями добити куркуля, очистити наші ряди від ледарів і рвачів, злодіїв, підняти трудову дисципліну, мобілізувати актив на боротьбу за високу врожайність, за повне і своєчасне виконання своїх зобов’язань перед пролетарською державою». [Станіслав Цалик. «Людоїдство переходить у звичку»: що чекісти звітували про Голодомор // BBC News Україна, 2019, 23 листопада].

1-й Всесоюзний з’їзд колгоспників-ударників,
15 – 19 лютого 1933 р. (стенографічний звіт)

По завершенні роботи 1-го Всесоюзного з'їзду колгоспників-ударників у колгоспах і радгоспах Криворізького району почалася активна «проробка» відозви колгоспного форуму, про що широко повідомляла районна газета «Червоний гірник». Скажімо, делегат з’їзду – голова колгоспу ім. Сталіна Лозуватської сільради Федір Шрамко виступив у газеті з вихвалянням поточної політики партії по відношенню до сільського господарства. [//Червоний гірник. – 1933. – 3 березня].

На збори з обговорення відозви залучали навіть школярів, які завзято викривали «куркульських агентів і саботажників». На них приймалися «зустрічні» більш високі плани, висловлювалася підтримка «лінії партії», виголошувалися ініціативи про «сталу виробничу бригаду» в підготовці до весняної сівби тощо.

Однак районний план збору зерна до насіннєвих фондів у лютому спромоглися виконати лише на 10,6 %. Щоб зібрати насіннєві фонди, в колгоспах почали створювати польові табори з переобмолоту соломи. В усіх колгоспах району організовувалися спеціальні «виробничі бригади» або «буксирні бригади» зі збору (виявлення) схованого селянами зерна для насіннєвого фонду. Колгоспників, які не могли здати зерно до насіннєвого фонду, стали виключати з колгоспів, а майно конфісковувати. Тих, що відмовлялися здавати зерно, висилали у віддалені Північні райони. Людей почали судити за крадіжку жмені зерна.

Однак голод посилювався й надалі й це вимагало від районного керівництва негайних рішучих дій для відвернення голодної катастрофи, однак воно діяло більш рішуче в питаннях організації посівної кампанії, ніж у забезпеченні голодуючих колгоспників бодай мінімальним харчуванням. Тож смертність від голоду в селах Криворіжжя ставала масовою. Масовим явищем стала опухлість від голоду, яка фіксувалася навіть у Кривому Розі – серед робітників на рудниках та інших підприємствах промислової групи, зокрема й на Кривбуді. Але найтяжчий стан був у селах, де на ґрунті голоду набували поширення факти трупоїдства і канібалізму, а вживання падалі й різноманітних сурогатів узагалі стало звичайним явищем.

Оголошення про роботу «Торгсину»

За кусень хліба селяни ладні були віддати все, що в них було з домашніх речей, одягу і сімейних цінностей. Активно працював у цей період сумнозвісний «Торгсин», який за безцінь скуповував у голодуючих селян найдорожче – останні сімейні реліквії і цінності. В одному з оголошень у газеті «Червоний гірник» цього періоду повідомлялося, що Криворізький «Торгсин» розпочав прийом срібного лому та монет старого карбування в обмін на продовольчі та промислові товари. [//Червоний гірник. – 1933. – 21 березня].

Володимир Стецюк

Фото з відкритих джерел

Далі буде.

Теги: Голодомор Криворіжжя хлібозаготівля репресії куркулі саботажники з’їзди_колгоспників Ф.Шрамко Торгсиншаблоны для dle 11.2
Додати коментар