Масова втеча селян з колгоспного «раю»

Голодомор 1932 – 1933 років на Криворіжжі

(Продовження публікації «З метою посилення хлібозаготівель» – початок від 22-26.11.20)

1933 рік
 
Січень нового 1933 року для селян Криворіжжя розпочався новими репресіями.
 
2 січня відбулося засідання бюро Криворізького МПК, на якому розглядалися заходи щодо застосування репресій до «активних організаторів саботажу хлібозаготівлі» в колгоспах «Перше травня» Шестерянської сільради і «Третій вирішальний» Новокурської сільради. Рішенням бюро направлялися також уповноважені МПК до Шестерянської,, Широківської, Лозуватської, Софієгейківської, Тернуватської-2 та Олександрівської сільських рад для примусової здачі плану індивідуальними господарствами. У підсумковому документі засідання бюро також наказувалося відібрати кандидатури для показових судів. [ДАДО. – Ф. 19. – Оп. 1. – Спр. 790. – Арк. 1-2].

  Масовий вихід селян із сіл

8 січня Президією Криворізької міськради було ухвалене рішення «Про занесення на «чорну дошку» колгоспів «Перше Травня» і «Третій вирішальний» з примусовим стягненням боргу і штрафу – 15-місячного плану м'ясозаготівель понад план. Як «злісний зривач хлібозаготівель» згодом потрапив на «чорну дошку» й колгосп ім. Чубаря (Широківська сільрада). В «саботажі хлібозаготівель та захисті куркулів» звинуватили й нове керівництво Широківської сільради.

На початку січня виїзна сесія облсуду розпочала справу проти групи селян с. Веселі Терни (керівники артілі та колгоспники) за саботаж хлібозаготівель (розпродаж хліба та допомога селянам). За «куркульсько-розкладницьку роботу» засудили трьох робітників радгоспу «Латівський», а бригадир Коган був засуджений до розстрілу. За зрив плану хлібозаготівель розстрільний вирок отримав і голова колгоспу ім. Сталіна (Недайводська с/р) А.С. Нелупенко. [//Червоний гірник. – 1933. – 14 січня].

У «саботажі хлібозаготівель, розкраданні державного хліба, потуранні куркулям» були звинувачені правління колгоспів ім. Косіора (Запорізька с/р) та «Зелений лан» (Веселотернівська с/р). Звинувачення у «злісному саботажі хлібозаготівель» отримав голова колгоспу ім. Жовтня (Олександрівська с/р). За зрив хлібозаготівлі віддали до суду голів Новокурської та Авдоттівської сільрад, а голова колгоспу «Нова зірка» (Недайводська с/р) Кияшко взагалі відмовився виконувати хлібозаготівлю. [//Червоний гірник. – 1933. – 17 січня]. 

Загалом у Криворізькому районі працювало в січні 5 комісій виїзної сесії облсуду. Згідно  спецзведення ГПУ «Про боротьбу органів юстиції за хліб», в період з 10 по 15 січня 1933 року в районі було засуджено 11 осіб, з 16 по 20 січня — 10 осіб., з 21 по 25 січня — 6 осіб. З усіх засуджених 20 % були позбавлені волі на 2-3 роки, 49 % — на 3-5 років, 31 % — на 5-10 років. Всього були позбавлені волі 94 % притягнутих до суду, 6 % – засудили до примусової праці. [Мельник О.О. Голод. Хроніка, документи та матеріали голоду 1921-1923, 1932-1933 років на Криворіжжі. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2003. – С. 180].
 
Однак посилення репресій не допомогло виконати в районі план хлібозаготівель і в січні. Як і по всій Україні, в колгоспах Криворізького району та одноосібних господарствах, які не виконали план хлібозаготівель, почали вилучати насіннєві фонди, проводити обшуки та конфіскації продуктів у «саботажників хлібозаготівель». Широкого розповсюдження набули натуральні штрафи. Наслідком такої злочинної політики, спрямованої на повне вилучення хліба і продовольства у селян, стало посилення голоду.

В селах району і зокрема Лозуватської сільради людям вже не було чого їсти і в багатьох оселях замінником їжі знову стали сурогати. На ґрунті голоду жахливий злочин було скоєно в Лозуватці. 22 січня 1933 року з метою пограбування зловмисники вбили всю родину з шести осіб колгоспника Шкабського. [Мельник О.О. Голод. Хроніка, документи та матеріали голоду 1921-1923, 1932-1933 років на Криворіжжі. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2003. – С. 180].

Рятуючись від голоду і репресій, селяни почали тікати з сіл. Це явище досить швидко набуло масового характеру й було розцінене більшовицькою владою як наслідок контрреволюційної агітації. Значна частина колгоспників тікала до міста на виробництво, інші намагалися виїхати за межі району, області й взагалі з України.

Згодом на масову втечу селян із сіл зреагували на найвищому рівні. Й.Сталін і В.Молотов розіслали директиву місцевим органам ГПУ «Про відвернення масового виїзду голодуючих селян України і Північного Кавказу», який, на думку керівників Радянської держави, нібито був «організований ворогами Радянської влади». У зв’язку з цим наказувалося заарештовувати селян, які встигли пробратися на Північ, і після «вилучення контрреволюційних елементів» випроваджувати їх на місце постійного проживання. Про масштаби втечі з українських сіл їхніх мешканців свідчать, приміром, такі дані: лише з 6 по 10 лютого 1933 року в Україні було спіймано 5913 втікачів, а загалом затримали на той час 29 406 осіб. [«Людоїдство переходить у звичку»: що чекісти звітували про Голодомор // BBC News Україна, 2019, 23 листопада]. https://nv.ua/ukr/ukraine/events/lyudojidstvo-pid-chas-golodomoru-istorichni-fakti-novini-ukrajini-50055304.html

 Директива ЦК ВКП(б) і РНК СССР у зв'язку з масовим виїздом селян за межі України

23 січня 1933 року ЦК КП(б)У і Раднарком заборонили селянам виїжджати без дозволу за межі УСРP. На залізничних станціях припинили продавати квитки на потяги. З урахуванням того, що з осені 1932 року фактично діяли так звані харчові блокади кордонів України, встановлені з використанням військових частин, підрозділів ГПУ та міліції, українським селянам було заздалегідь влаштовано смертельну пастку голодомору. Адже виїхати за межі територій, охоплених голодом, було вже просто неможливо.

У січні в Криворізькому районі стали розгортати кампанію з паспортизації населення. Безпосередньо ж впроваджувати паспортну систему почали на Криворіжжі з весни 1933 року на підставі відповідної постанови ВУЦВК та РНК УСРР. З метою недопущення неконтрольованих міграцій населення дану постанову про запровадження паспортної системи було ухвалено ще 27 грудня 1932 року. Включення селян до жодної з категорій громадян СРСР, яким мали видаватися паспорти, цим документом не передбачалося.

Однією з головних причин прискореної підготовки до паспортизації на Криворіжжі було прагнення місцевої влади якнайшвидше припинити міграцію сільського населення й очистити Кривий Ріг від селян, які під час поширення голоду втекли до міста. Шляхом введення паспортизації влада сподівалася позбавити місто і від великої маси «безпритульних, розкуркулених і кримінальних елементів», що буквально заполонили  промисловий центр у надзвичайно складний період великого соціального напруження під час стрімкого зростання масштабів небаченої гуманітарної катастрофи.

На відміну від міського населення, яке згідно з новими законодавчими нормами з 16 років мало заводити паспорти й бути приписаним в органах міліції, для сільських жителів паспорти не передбачалися й тому вільно пересуватися вони не могли. Без паспортів і прописки заборонялося приймати в містах людей на роботу. Відсутність прописки позбавляла зокрема права на безкоштовну медичну допомогу. Видача паспортів на Криворіжжі розпочалася лише 3 травня 1933 року. [Мельник О.О., Балабанов С.В. Історична енциклопедія Криворіжжя. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2007. – Т.І. – С. 497].

Отже, не маючи виходу з пастки Голодомору, селяни Криворіжжя були приречені на масове вимирання.
 
Володимир Стецюк

Фото з відкритих джерел

Теги: Голодомор Криворіжжя хлібозаготівля репресії втеча блокада паспортизаціяшаблоны для dle 11.2
Додати коментар