Розбудова Кривбасу, святкові паради – і конаючі селянські діти в міських підворіттях

Голодомор 1932 – 1933 років на Криворіжжі

(Продовження публікації «З метою посилення хлібозаготівель» – початок від 22-24.11.20)

На хвилі все зростаючої істерії навколо виконання плану хлібозаготівель на голови колгоспників і керівників нижчої ланки сипалися нові й нові розпорядження, вимоги, погрози та репресії з обласного, республіканського та московського союзного центрів. Зокрема до районного керівництва надійшла телеграма з облвиконкому з вимогою: «У колгоспах, що не виконали план здачі хліба, зарахувати зерно з присадибних ділянок у рахунок натурвидачі за трудоднями, інше — забрати». Термінову телеграму отримала й районна прокуратура з розпорядженням Наркомюсту УСРР прокурорам щодо застосування репресивних заходів при проведенні хлібозаготівель. Однак незважаючи на шалений тиск і репресії, план хлібозаготівель Криворізький район виконав у листопаді лише на 34,9%.

А тим часом голод знову почав лютувати в селянських оселях. В районі набули поширення масові захворювання на так званий безбілковий відтік, авітаміноз та інші види хвороб, пов’язані з недоїданням і голодом, що супроводжувались високою смертністю. Наплив до Кривого Рогу селян, які намагалися врятуватись від голодної смерті, помітно збільшувався. Виснажені діти хліборобів, яких батьки вже не мали чим годувати, скупчувались на міських базарах, вокзалах та в інших велелюдних місцях, випрошуючи милостиню й благаючи бодай окраєць хліба.

Селянка з малими дітьми на міській вулиці, 1932 р. 

Не маючи, де ночувати, селяни та сільські діти, які намагалися врятуватися від голоду в Кривому Розі, тулилися по дворах і під’їздах будинків, створюючи антисанітарію та погіршуючи й без того складний санітарний стан у місті. З метою боротьби з цим «антисоціальним» явищем міськрада ухвалила рішення про обов’язкове звільнення від безпритульних міських вокзалів і житлових будинків і зачинення їх на ніч. Переповнені втричі дитбудинки районного центру не могли прийняти всіх голодних і безпритульних сільських діточок і вони тихо конали по підворіттях.

У 1932 році смертність у Кривому Розі становила 15,6 випадків на 1 тис. населення (у 1931 році – 11,5). У висновку Наркомюсту УСРР щодо поширення в Україні безпритульності та епідемій на ґрунті голоду було згадане й Криворіжжя. [Мельник О.О. Голод. Хроніка, документи та матеріали голоду 1921-1923, 1932-1933 років на Криворіжжі. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2003. – С. 164, 166, 167, 168].

Якщо під час першого радянського голоду 1921-1923 рр., влаштованого в ході нещадного пограбування українського села більшовиками, допомогу голодуючим надавали численні міжнародні місії, благодійні фонди та організації, то тепер керівництво Країни Рад, яке завзято й масштабно будувало соціалізм на кістках українських селян, робило вигляд, що всі в ній  живуть весело й щасливо. І про це мали свідчити особливо активно впроваджувані в цей час масові паради радісних і бадьорих фізкультурників, святкові демонстрації робітників і колгоспників, зльоти передовиків, шахові турніри, культурно-мистецькі фестивалі, театралізовані феєрії та пропагандистські кінофільми про нібито райське життя селян у колгоспному достатку й натхненній праці на благо радянської вітчизни.

Парад фізкультурниць в Москві 

Однак замість відомої формули «хліба й видовищ», яка досить «ефективно» застосовувалася більшовиками в містах, власне селянам було запропоновано іншу – «голод і репресії». Саме на тлі голоду й репресій, які охопили сільське Криворіжжя, зводилися промислові об’єкти першої черги Криворіжсталі, реконструювалися й модернізувалися шахти гірничо-рудного Кривбасу, будувалися шахти нового покоління та збагачувальні фабрики на рудниках. Саме 7 листопада 1932 року було пущено в дію першу чергу збагачувальної фабрики на руднику ім. Карла Лібкнехта, якій присвоїли назву «Імені 15-річчя Жовтня».
 
Якраз у цей період було оголошено штурм і мобілізацію сил на спорудження греблі Карачунівського водосховища об’ємом 280 млн. м³, яке на той час мало стати найбільшим у Радянському Союзі. Висота греблі – 30 м, об’єм греблі – 110 тис. м³. Вартість греблі та допоміжних споруд – 9 млн. крб. [//Червоний гірник. – 1932. – 10 листопада]

Розгорталося в місті й культурне будівництво. Розроблявся проєкт реконструкції міського театру (з 600 місць на 1500) вартістю 300 тис. крб., та літнього театру в міському парку імені 20-річчя газети «Правда». [Мельник О.О., Стеблина І.О. Криворіжжя в 1932-1933 роках. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2012. – С. 69].

Свято фізкультурників у Києві, 1932 р.

На честь 15-х роковин «Великого Жовтня» в Криворізькій міськраді, на підприємствах, в організаціях і колгоспах пройшли урочисті засідання. В атмосфері святкового піднесення в Кривому Розі відбулися загальноміський мітинг і загальноміська демонстрація, а ввечері пройшли святкові концерти і масові гуляння. [//Червоний гірник. – 1932. – 8 листопада]. Велелюдні спортивні свята і вечори художньої самодіяльності, присвячені 15 роковинам Жовтня, відбувалися в місті й наступного дня. [//Червоний гірник. – 1932. – 9 листопада]. І все це на тлі голодного лиха, яке охопило сільське Криворіжжя.
 
Володимир Стецюк

Фото з відкритих джерел

Далі буде.

Теги: Голодомор Криворіжжя хлібозаготівля репресії смертність діти будівництво паради фізкультурникишаблоны для dle 11.2
Додати коментар