Українська шоунада з позбавленням депутатської недоторканності

З архіву Української революції  – про симулякрів нашого часу



Якщо депутати українського парламенту витрачатимуть стільки зусиль і часу на обговорення підстав щодо позбавлення депутатської недоторканості кожного представника колишнього злочинного режиму Януковича, як це відбувається наразі у випадку з Сергієм Клюєвим, для очищення вітчизняного політикуму від корумпованих високопоставлених представників цього клану знадобиться щонайменше кілька каденцій. Це за умови, якщо парламент займатиметься виключно розглядом подань генеральної прокуратури, а та в свою чергу – послідовно готуватиме ці подання. У такому разі колапс законодавчої та правоохоронної систем в Україні гарантований.


А всі ці проблеми міг би спокійно вирішити український виборець, коли б не продавав за 200-300 гривень свій голос на користь оцих невігласів. Не допустили б до такого стану й українські правоохоронці, коли б не затуляли свої очі хабарями й своєчасно реагували на системні правопорушення у вищих ешелонах влади. Не доводилося б відмазувати своїх українських клієнтів і австрійським правоохоронцям, які зокрема впритул не побачили ознак злочину ні в оборудках Дмитра Фірташа, ні в оборудках братів Клюєвих. Звісно, їхні висновки були б кардинально іншими, коли б скажімо брудні гроші австрійських чи то німецьких бізнесменів лежали в українських банках і працювали на українську економіку, а не навпаки.

Тож все, що відбувається зараз навколо позбавлення депутатської недоторканості недоторканих, я би назвав просто – «шоунада». І що цікаво, подібне шоу з неймовірним галасом з приводу нібито політичного переслідування опозиціонерів, які вперто не хочуть називатися корупціонерами, здається, ми вже бачили. Чи не здається вам, панове, що показова спроба позбавити депутатської недоторканості хоч і не першого, але й далеко не останнього колишнього регіонала Сергія Клюєва є цілковитим дежавю пост помаранчевої епопеї з гучним затриманням його партайгеносе Бориса Колесникова? І головним лейтмотивом у цих показових дійствах, як тоді, так і зараз, є не невідворотність покарання, як це мало би бути, а повна імпотенція постамайданної влади та непрофесіоналізм чи то небажання правоохоронців чинити правосуддя. На те вона й «шоунада» (читай – шо кому нада), щоби задовольнити й тих, хто платить і замовляє музику, й тих, хто спостерігає за інтригою дійства – хто кого танцюватиме. Але за законом жанру навіть широка аудиторія тих, хто все ж таки наївно сподівається на торжество справедливості, не може бути розчарована, адже їй досить професійно доводять, що воно лише відкладається, але все рівно має відбутися. Коли саме – це вже питання часу, а часовий простір, як відомо, неосяжний.
29.05.2015

Володимир Стецюк












шаблоны для dle 11.2
Додати коментар