Про що говорить неадекватний обмін злочинців на невинних?

29 грудня має відбутися обмін між Україною та Росією утримуваними особами 

Показове залучення беркутівців, підслідних у справі розстрілу мирних протестувальників на Майдані, до процесу обміну утримуваними особами (затриманими-захопленими в ході неоголошеної російсько-української війни бранцями) за принципом «всіх на всіх» – є досить чітким сигналом. Таким чином ефесбешно-бандитська путінська Росія дає чіткий посил усій правопохоронній і так званій судовій системі України. Це сигнал тим, хто ще не перейшов на бік російського агресора, який у гібридній війні проти України, очевидно, прагне відкрити внутрішній фронт. Мовляв, будьте з нами, і ми вас «в обіду нє дадім».

Фото: espreso.tv

І дійсно, спостерігаючи за тим, як насправді діють «реформована» українська поліція, недореформована прокурорська і судова системи і взагалі не реформована система СБУ в питанні захисту прав українських громадян і загальнонаціональних інтересів української держави, важко повірити в те, що це не в інтересах сусідньої Росії, яка намагається знову затягнути Україну до свого імперського болота. Питання лише в тому, на скільки всеохопним є на сьогодні російський контроль над охопленою реваншистськими тенденціями пост виборчою Україною та її правопохоронною системою.

Звісно, хтось може назвати таке припущення маячнею. Тож пропоную цим «хтосям» згадати, скільки есбеушників, ментів, прокурорів і суддів перейшло на бік Росії в ході анексії Криму і захоплення частини українського Донбасу. Не факт, що в разі подальшого російського наступу на Україну перебіжчиків на бік агресора серед тих, хто має стояти на сторожі української законності і правопорядку, цього разу буде менше.

З іншого боку, вимагаючи на обмін беркутівців, Росія таким чином визнає той факт, що гібридну війну, яку вона веде проти України, нею було розпочато ще на Майдані – кривавим розгоном студентського Євромайдану та розстрілом Небесної сотні.

Коментуючи неадекватні підходи до проведення чергового етапу обміну, адекватні правники наголошують на неприпустимості політичних поступок Росії в ході обміну полоненими і взагалі в процесі перемовин у нормандському та мінському форматах, до чого вдається нині діюча українська влада. Адже, на їхню думку, це призведе до остаточного руйнування правової системи України фактично руками самих же українців і зрештою до втрати державного суверенітету. У той же час юристи ставлять цілком доречне запитання: власне між ким і ким офіційно здійснюється цей обмін? І відповідь на нього така: формально одна українська сторона здійснює обмін з іншою протиборчою стороною  – незаконними терористичними квазі республіками ДНР-ЛНР... Тобто кремлівські професійні маніпулятори усьому світу в чергове показують: «В Україні «громадянська війна», але ми до цього жодного відношення не маємо».

Саме тому, на думку правозахисників і політиків, які уважно стежать за процесом обміну, в обмінних списках відсутні кримські татари, українські спецпризначенці і чимало інших важливих для України осіб, які перебувають у російських тюрмах. У той же час окрім беркутівців українська сторона готова віддати на обмін іще чимало тих, хто вчинив тяжкі злочини проти людяності та української держави, які є важливими свідками у розслідуванні злочинів з боку Росії проти України. Зрештою Україна також могла би зажадати на обмін, скажімо, тих же зрадників-правоохоронців, прокурорів і суддів, які наразі працюють на ворога в анексованому Криму та в окупованих районах Донбасу.

У розбурханих таким неадекватним обміном соціальних мережах обурені активісти Майдану, ветерани російсько-української війни зазначають, що лише на присутніх в Україні таких ключових діячів російської 5-ї колони, як кум Путіна Медведчук, післявиборчі посланці кремля Андрій Портнов і Валерій Хорошковський, при бажанні взагалі можна було б обміняти усіх наших бранців. На жаль, такого бажання у нинішньої української влади, судячи з усього, немає. А тому немає й обіцяного нею миру, якого вона обіцяла домогтися за будь-яку ціну. Щодо ціни в суспільстві з’являється чим далі більше страхів, що вона може виявитися занадто високою, коли «мир», можливо, й настане, але України, як держави, може вже просто не бути.

Володимир Стецюк
 
Фото: espreso.tv

Теги: Україна Росія обмін полонені беркутівці руйнація система суверенітетшаблоны для dle 11.2
Додати коментар