Вшанували пам’ять поета українського розстріляного відродження

Пам’ятний захід з нагоди 110-ї річниці від дня народження знакового поета українського розстріляного відродження Михайла Пронченка відбувся на кафедрі української та світової літератур КДПУ.


 Про трагічну долю поета, що уособлює долю самої України, яка у найскладніший період історії опинилася поміж двома найжорстокішими силами зла – більшовизмом і нацизмом, говорив зі студентами, викладачами та представниками творчої інтелігенції Кривого Рогу журналіст, літератор і видавець Володимир Стецюк.

 
Розповідаючи про короткий героїчно-жертовний шлях земляка, за палку любов до України засланого у 1933-му в далекосхідний табір московським більшовицьким режимом і розстріляного  у 1942-му нацистами, Володимир Стецюк звертався до сповнених гіркоти суму за поневолену Україну і просякнутих пафосом визвольної боротьби полум’яно-патріотичних поезій збірки «Кобза», виданої Михайлом Пронченком в 1941-му в окупованому нацистами Кривому Розі, а також до спогадів про поета його сучасників, зокрема сина Анатолія.

Поетична збірка «Кобза», видана 1941 року в окупованому Кривому Розі

У період німецької окупації Михайло Пронченко був одним з провідників націоналістичного підпілля. Видавав і редагував заснований ним у 1941-му округовий український часопис «Дзвін», кожен випуск якого, що виходив у світ за його редакцією, був присвячений висвітленню подій, пов’язаних з визвольним рухом періоду української революції 1917-1921 рр., діяльності УНР, ролі таких видатних діячів українського відродження як Симон Петлюра, Євген Коновалець, Адріан Кащенко, Микола Хвильовий, а також нещадній критиці радянського режиму і палкій агітації за потвердження українського самостійницького життя.

  Михайло Пронченко. Портрет роботи О. Кравченка, 
 виконаний для першого видання збірки «Кобза», 1941 р.

Невдовзі німецькою окупаційною владою Пронченка було усунуто з посади редактора часопису «Дзвін», а згодом його заарештувало гестапо. 11 лютого 1942 року разом з іншими учасниками націоналістичного підпілля Сергієм Шерстюком, Іваном Потапенком і Ганкою Максимець поета розстріляли і кинули у шурф шахти.

За кілька днів до розстрілу поет написав такі рядки:

Не треба нам нічого від життя, 
Ні почестей, ні грошей, ані слави. 
Лише Держави треба вороття – 
Святої Української Держави!
   
На думку Володимира Стецюка, Михайло Пронченко є безумовно знаковою фігурою розстріляної епохи – і не лише для місцевої, а й усієї української довоєнної літератури. Адже в радянській підцензурній літературній спадщині цього періоду важко віднайти таке відкрите, палке й пристрасне бажання побачити Україну вільною, яке висловив Пронченко у своїх поезіях.

«Кобза» – збірка вибраних творів і спогадів сучасників, видана 1995 року в Дніпрі

«Ніхто вовіки і ніколи Так не топтав нас, як Москва», – написав поет, повернувшись із заслання у 1939-му. «Ми устали з руїни і горя, Із льохів ми устали – і йдем! – Розвивається хвилями моря Наша правда, що сяє вогнем», – такі рядки переможного визвольницького змісту з’явилися в окупованому нацистами Кривому Розі у 1941-му. Як і в 30-ті – 40-ві роки минулого сторіччя, визвольний дух поезій Михайла Пронченка й сьогодні кличе українців до боротьби.
 

Теги: Пронченко110 КДПУ пам'ять Кобза поезії спогади Стецюк   шаблоны для dle 11.2
Darjalork
Замечательно, это очень ценный ответ --- Сегодня я специально зарегистрировался на форуме, чтобы поучаствовать в обсуждении этого вопроса. прочистка трубы канализации, прочистка труб ростов или https://chistka-tryb.ru/promyvka-sistem-vodosnabzheniya прочистка труб сантехник

  • Подобається
  • 0
Patsyclari
я б поболел!!! слив фото

  • Подобається
  • 0
Додати коментар