Зроблено чи пороблено?

Так сталося, що напередодні парламентських виборів мені довелося поїхати спочатку до Луцька, а потім – до Житомира, і вже повертався я додому з мандрів саме в день голосування. Отже, мої незабутні враження переважно літературно-мистецького та культурно-історичного плану, в силу характеру поїздки отримані на Волині та Житомирщині, опинилися в не зовсім доречному, але досить характерному агітаційно-пропагандистському обрамленні передвиборчих і післявиборчих подорожніх реалій.


16 липня, близько шостої години ранку.

Київ, 16 липня, близько шостої ранку

По дорозі з Києва на Луцьк, не зважаючи на надто ранню пору, коли люди зазвичай налаштовані додивлятися ще не «додивлені» сни, водій маршрутки мовчки увімкнув відео екран з твердим наміром розважити сонних пасажирів. Та коли на екрані з’явилася знайома заставка гумористичного шоу за участю відомого коміка, який тепер є президентом країни, почулися поодинокі благальні голоси, мовляв, давайте краще поспимо… Однак водій був невблаганним, і впродовж усього шляху приречені пасажири мусили переглянути кілька замусолених випусків «Вечірнього кварталу». Але й це було ще не все. Так би мовити, на закуску пасажирам дістався ще й пропагандистський російський фільм. Вірніше, це була така собі кіноісторія про видатного радянського хокеїста Валерія Харламова, але подавалася вона з такою нудотною начинкою і в такій заяложеній пропагандистській обгортці, що хокейний кумир мільйонів, напевно, здригнувся на постаменті від цього пафосного навантаження. Не менш пафосне перевантаження радянського штибу відчували, напевно, й громадяни декомунізованої України, виходячи з маршрутки під звуки гімну Радянського Союзу, який лунав у фінальній частині фільму.

Не маршрутка, а якийсь агітпоїзд. А скільки таких агітпоїздів бігає битими і не битими шляхами України!

21 липня, близько 17-ї години

Житомир, 21 липня, 17:17

Житомир. День голосування. На пішохідній Михайлівській вулиці біля обласного лялькового театру велелюдно. Хтось поспішає до виборчої дільниці, що знаходиться неподалік, хтось – відпочиває у колі друзів і знайомих, хтось – торгує, хтось – обслуговує, а хтось – розважає. У струменях фонтану, що час від часу здіймаються над гранітом майдану, купається малеча. На фасаді сусідньої будівлі з цифрами 884, що означають рік заснування міста, сяє барвами відео екран. На ньому час від часу з’являється рекламна картинка в кольорах, що асоціюються з кольорами щойно створеної президентської партії «Слуга народу», якій пророкують приголомшливу перемогу на парламентських виборах. На зеленому тлі лаконічний напис: «Зробимо їх ще раз!»


21 липня, близько 19-ї години

Автобус «Житомир – Київ» виїжджає за межі міста. В салоні лунає російський блатний шансон. За вікнами пропливають на узбіччі порожні біг-борди, на яких донедавна була політична реклама, але перед так званим «днем тиші» її було знято. Однак серед порожніх біг-бордів час від часу трапляються й рекламні носії з лаконічним написом «Зробимо їх ще раз!» І так на всьому шляху до Києва – російський блатний шансон і лаконічний напис – «Зробимо їх ще раз!» Мовою російського жаргону, який у даному разі є першоджерелом, це звучить так: «Сделаем их еще раз!»


22 липня, 7-ма година ранку


Кривий Ріг, 22 липня, 6: 20

Робітниче місто Кривий Ріг. Залізничний вокзал Кривий Ріг – Головний. На виході з перону приїжджих зустрічає вже знайомий біг-борд з лаконічним написом «Зробимо їх ще раз!» Повз нього заклопотані люди поспішають до своїх домівок, до своїх щоденних справ, клопотів і проблем, на які таке неймовірно багате їхнє життя. І воно після виборів навряд чи стане іншим. …Бо загадковий напис на біг-борді, як твердять знавці, якраз і означає не щось інше, а як зробити нас ще і ще раз рабами… В Україні у таких випадках прийнято говорити «пороблено». І як не дивно, в авторського колективу "95-го кварталу" навіть телешоу таке було «Пороблено в Україні»... Пам'ятаєте?

Володимир Стецюк

Фото автора

Теги: Вибори Київ Луцьк Житомир КривийРіг зробимо поробленошаблоны для dle 11.2