У Києві відновлено пам’ятник Миколі Міхновському

8 вересня 2018 р. на Байковому кладовищі відбулося тихе свято відновлення справедливості до Тарасового онука, а нашого батька – Миколи Міхновського. Ця знаменна подія відбулася завдяки зусиллям Історичного клубу “Холодний Яр”, ВО “Свобода” та “Національного корпусу”.


Відкрили пам’ятник Миколі Міхновському голова оргкомітету Юрій Левченко, президент Історичного клубу “Холодний Яр” Роман Коваль, заступник голови Національного корпусу Микола Крук та Валентин Волочнюк, сільський голова с. Турівки, де народився національний мислитель.

Чорні запорожці Віктор Фастовець і друг Куць підняли шаблі на бачність. У почесний караул стали пластуни куреня ім. Миколи Міхновського і куреня ім. Дмитра Донцова та козаки “Правого сектора” Валентин Задорожній і Юрій Скоротін.

“2016 року вандали зруйнували пам’ятник Миколі Міхновському, понад два роки ідеолог Самостійної України стояв обезголовлений, – так почав промову ініціатор відновлення пам’ятника Роман Коваль. – І це в час державного вшанування визначних діячів Української революції з нагоди її століття! Ні кабмін, ні Інститут національної пам’яті не доклали зусиль, щоб відновити пам’ятник творцеві Української державності та її війська. Національні меншини, які захопили владу в нашій країні, не можуть пробачити Миколі Міхновському страшного для них гасла “Україна для українців!”. Непереливки їм, коли чують від послідовників Миколи Міхновського його прості істини. “Усі люди твої браття, – казав Міхновський, – але москалі, ляхи, угри, румуни та жиди – се вороги нашого народу, поки вони панують над нами й визискують нас”. Наголошую: “поки вони панують над нами й визискують нас”. А вони якраз і панують над нами! І визискують нас!
19 липня 2018 р. ізраїльський кнесет ухвалив “Основний закон: Ізраїль – національна держава єврейського народу”. “У більшості теж є права…” – слушно заявив прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху”. Друзі, це приклад для нас. Україна має стати національною державою українського народу!»

Промовляли також народний депутат України від ВО “Свобода”, член Історичного клубу “Холодний Яр” Юрій Левченко, голова ВО “Свобода” Олег Тягнибок, речник Національного корпусу, к. і. н. Олександр Алфьоров, творець пам’ятника скульптор Дмитро Бур’ян із Черкас, сільський голова Турівки Валентин Волочнюк та його син Євген Волочнюк, керівник відділу культури Згурівської районної адміністрації. Валентин Волочнюк і його дружина Тетяна висипали на символічну могилу землю з дворища Міхновських у с. Турівці.
Кобзар Тарас Силенко виконав пісню “Роковини” на слова отамана Ананія Волинця та пісню “Піхотинець” на слова Олега Ольжича, а 8-річний Назар Рибальченко прочитав “Б’ють пороги” Тараса Шевченка.


Далі виступили член Історичного клубу “Холодний Яр” Валерій Мартишко, який пожертвував на добру справу 20000 грн., депутат Київської обласної ради від ВО “Свобода” Євген Чубук (склав пожертву 2600 грн.), представник “Меморіалу” Василь Савченко та поет Юрій Руф, який виготовив футболки з образом Міхновського, а ще офірував добру справу 2000 грн.

Вшанували Миколу Міхновського командир Легіону Свободи Олег Куцин, керівник ВГО ”Сокіл” Юрій Черкашин-“Чорнота”, академік Юрій Бондар, співак Арсеній Білодуб, волонтер Тарас Рибальченко, фотожурналіст Георгій Лук’янчук, батьки кулеметника “Айдару” Сашка Корнієвського, якого 30 серпня таки вдалося визволити з неволі, а також члени Історичного клубу “Холодний Яр” Ігор Гаврищишин, Люба Криворот, Оксана Герасим’юк, Юрій Юзич, Надійка Овчарук, Василь Ковтун та Микола Владзімірський.


Наприкінці меморіального мітингу ведучий Роман Коваль сказав: “Нещодавно Україна вкотре не згадала “незлим тихим словом” закатованих московською комуною українських просвітян. 28 серпня 1921 р. у Києві у справі ЦУПКОМу Москва засудила до розстрілу 48 українських підпільників, серед них і українського поета Григорія Чупринку та крайового коменданта УВО на Східних українських землях Івана Андруха. Рівно через рік, 28 серпня 1922 р. окупанти розстріляли в Києві членів “Козачої ради”, серед них сірожупанника Миколу Лозовика, Настю Гудимович, Івана Тарасенка, Марію Тарасенко, Михайла Семака та багатьох інших борців за волю України (разом 47 осіб). Місце поховання цих людей досі було невідоме. Може, тому, що ми погано шукали? У нас є шанс ще цього року віднайти цю братську могилу і належним чином вшанувати борців за волю України. Серед нас сьогодні – Ярослава Наконечна, правнучка члена “Козачої ради” Михайла Семака, розстріляного окупантами. Вона готова показати нам, де поховані борці за волю України”.

Ярослава Наконечна розповіла про історію цього поховання: “Серпневого ранку 1922 р. донька Михайла Семака Марія прийшла передати передачу батькові. Охоронець, побачивши дівчину, рекомендував їй іти за краплинами крові, які залишила вантажівка з розстріляними. Марія дійшла до Лук’янівського кладовища, де за плямами крові знайшла свіжу могилу. Через кілька років померла Клавдія – одна зі старших доньок Михайла Семака. Її поховали поруч із батьком. З цього часу до місця поховання багато років ходила вся наша родина. І я також. Наш дядя встановив на цьому місці металевий саморобний пам’ятник, щоб могила не загубилася. Ми запланували з членами Історичного клубу “Холодний Яр” відвідати її, щоб віддати шану борцям за волю України”.

Наприкінці урочистостей заступник голови партії “Національний корпус” Микола Крук зачитав “Молитву українського націоналіста”.

Історичний клубу “Холодний Яр” чи не вперше зібрав на українську справу більше грошей, ніж було потрібно (звіт невдовзі опублікуємо). Тому частину коштів від імені Миколи Міхновського передали на побудову пам’ятника його побратимові – полковнику Петрові Болбочану.

Ми щасливі, що маємо таких попередників. Нехай “веде нас в бій борців упавших слава”!

Історичний клуб “Холодний Яр”

Теги: Київ пам'ятник Міхновський ХолоднийЯр Свобода НаціональнийКорпус ЛегіонСвободи Сокіл
шаблоны для dle 11.2
Додати коментар