Анестезія від розпачу

Зігравши понад 150 головних ролей у різножанрових виставах, назавжди пішов за куліси Народний артист України, актор Криворізького театру драми та музичної комедії імені Тараса Шевченка Володимир Полубоярцев.

З афіші Криворізького театру драми та музичної комедії ім. Тараса Шевченка, 
на сцену якого Володимир Полубоярцев виходив як актор понад 7 тисяч разів,
як режисер поставив 25 вистав і бенефісів, займався концертною діяльністю 
Фото Інги Токар
 
Читаю в новинах десятки й сотні щирих стенань-жалів за відходом у засвіти Великого Артиста. Це для всієї театральної культури непоправна втрата! – і утричі більша для культури національної, – адже високе звання Народного артиста України Володимир Полубоярцев, етнічний росіянин, отримав після того, як неповторно, дивовижно, неперевершено зіграв козацького отамана Івана Карася в опері «Запорожець за Дунаєм»... 

Гірко, по-зрадницьки невідступно, боляче усвідомлювати, що більше не зможу обійняти його в тісній гримерці після феєричної прем`єри... А сумних-співчутливих відгуків ще стає більше, і пам'ятних фотосвітлин багато, на яких – таке радісне й просвітлене, таке рідне обличчя, братерський погляд... Ми з дружиною не пропускали жодної вистави з нашим другом: я естетично насолоджувався, а вона – плюс фотографувала і згодом тішилася з того, що Володимиру Кириловичу дуже подобалися ті численні роботи, аж деякі з них він сподобив для оформлення афіш... Розумію, що багато виставлених у стрічку фотографій – то певною мірою анестезія від глибокого душевного болю. Розумію те – бо й свій біль таким чином хочу бодай трохи полегшити, інакше – не засну.

Було це років 6 чи 7 тому. Трупа Дніпропетровського музично-драматичного театру завершувала репетиції «Шаленого кохання гетьмана» за п`єсою Віктора Веретеннікова. Півроку їхня режисерка шукала «Богдана Хмельницького» для спектаклю! – і нарешті знайшла в образі нашого Полубоярцева. Кілька місяців поспіль він мотався туди-сюди, і незабаром вже мала відбутися прем`єра – але... При зустрічі він зізнався мені: «Іванко, чогось не вистачає! Уявляю Богдана – однак не зовсім ємко відчуваю натуру...»

Наш спільний друг Сергій Володимирович Нєженцев «угадав» сам потребу і за найближчої нагоди, всадовивши у своє авто, помчав на Черкащину. Поки їхали туди – шумно спілкувалися, а тільки-но піднялися на Замкову гору в Чигирині, підійшли до величного пам'ятника незабутньому полководцю й державотворцю – так наш «гетьман» і примовк... 

Оглянули з піднебесної висоти 15-кілометрові далі колишньої козацької столиці. Пройшлися залами музею Богдана Хмельницького, торкаючись очима предметів його побуту чи портретів сімейства. За півгодини вже були в Суботові, де ходили між уявними баштами та мурами Богданового «Замчища», вклонялися гетьманському духові над його похованням-саркофагом у родовій Іллінській церкві, пили воду з його криниць. Я все розповідав, розповідав, розповідав, а Полубоярцев кивав мовчкома, кивав... 

Слідами Богдана Хмельницького
Фото автора

Ще встигли побувати в легендарному Холодному Яру з його тисячолітніми «дубом Залізняка» та Мотронинським монастирем, де, безсумнівно, бував не раз прославлений будівничий Української держави... Коли вже їхали під вечір додому, задумливий артист притишено мовив: «Пройшовши його слідами, тепер я знаю нарешті, яким вийде мій Богдан».

За два тижні ми були у Дніпрі на прем’єрі, котра здійняла цілий фурор! – Сергій Нєженцев постарався, аби якомога більше криворіжців змогли насолодитися воістину шедевральною грою. Згодом Полубоярцев щиро дякував мені, як екскурсоводу, за «живу» мандрівку в історію, натомість я прозвав його Богданом Кириловичем: радий, що додав хоч кілька мікроджоулів своєї енергії до відродження нашої правди. І бачитиму його завжди – усміхненим, життєрадісним, бурхливотворчим Виразником Правди.

Іван Найденко

Теги: В.К.Полубоярцев КривийРіг театр артист ролі БогданХмельницький відхідшаблоны для dle 11.2
Додати коментар