До мами на прощу

До мами на прощу

З циклу «Мамине небо»

 

Чекала матуся і в будні, і в свята      
завжди нас додому із виру життя.            
Наварено їсти і прибрано в хаті…
Та тільки думок не збере до пуття.
І тільки з душі не прибрати тривоги
За нас в повсякденній невпинній борні.            
Присяде на лаву й на вічну дорогу –
Все дивляться в світ її очі сумні.
Проходять сусіди чи просто знайомі –
Вітають стареньку, питають про нас.
«Та ось виглядаю, чи йде хто додому, –
Зітхає матуся. – І вам добрий час…»
Чекала дітей, виглядала онуків.
Щасливої долі благала для всіх.
Й пробачивши всім дні чекання й розлуки,
Пішла за межу наш спокутати гріх.
Іду, як на прощу, до рідного дому,
Де мамині мрії, молитви й думки.
… І бачу на лаві фігуру знайому –
Всміхається мама мені крізь роки.

/ Стецюк В.В. Шлях. - Кривий Ріг: Діонат, 2017 /
 шаблоны для dle 11.2
Додати коментар