На континенті вічної мерзлоти

 
На континенті вічної мерзлоти
не буває весни… Хіба-що відлига
після мороку, скутості і німоти
нам відкриє вуста, вічну зрушивши кригу.
Можна подих відчути і дотик чиєїсь руки,
що відтанули в променях світла.
І зринають у вічність непевні думки,
враз воскреслі у головах світлих.
Тільки в тій мерзлоті наші душі й серця
відтавати, на жаль, не встигають ніколи.
Бо коротка відлига, і холод одвічний мерця
знову входить в тіла наші кволі.
І сняться у мороці нам без кінця
жадане тепло та омріяна воля.

Володимир Стецюк

Фото авторашаблоны для dle 11.2
Додати коментар