Сновидіння

Зі старого поетичного зошита

 
Сновидіння
                          Поміж життями знаходиться покрив пітьми... 
                         Смерть є не більше ніж нянька, яка вкладає спати.
                                                                     Єгипетські папіруси Анани

Снився сон мені – в мороці вічнім                      
Ніби спав безпробудно я тисячу літ.
І здавалась земля попелищем,
У якому спочив згаслим вогнищем світ.                                                          
І не знав я, охоплений страхом,
що є світло на світі й тепло.                                                  
І не відав, що з мороку й праху
Щось інакше з’явитись могло.
І росла в моїм серці тривога.
І вдивлялися очі в холодну пітьму.                                    
В невідомість манила дорога.                                              
Мені б встати й піти, засурмити в сурму.                        
Мені б голос подати в безмов’я
і почути чийсь відгук в суцільній імлі!                                                                
Тільки ніч до мого узголов’я                                                                                
Припадала й про спокій рекла на землі:
«Спи, мій друже, не руш свою пам’ять –
ти не знайдеш ніколи в ній проблиску дня.                                  
Марно стопи зіб’ються шляхами –
Ти від мене, повір, не втечеш навмання».                                                    
І чийсь голос донісся із висі:
«Жив співець у тобі… Та не чути пісень…
Бо заснув він, безмов’ям упившись.
І з тих пір на землі не займається день».

Тільки що це дзвенить голосисто?!
Ах, будильник... І ранок сліпучий з вікна!
Як за ніч все засніжило місто!
Стільки снігу і світла!
             …А в серці пітьма.

Володимир Стецюк

Фото авторашаблоны для dle 11.2
Додати коментар