Бабине літо

Зі старого поетичного зошита

Річка Інгулець поблизу Недайводи

Приїжджай в село до мене…
Буде сонячна погода.
Знову підемо за річку –
з мосту в  поле і гаї!
Не біда, що на порозі
дощова стоїть негода, –
нам ще літо подарують
заповідні ці краї.

Там ще трави не зів’яли
і не вицвіли ромашки.
Підем знов у простір літа
тихим берегом надій.
Знов захоплено вклонятись
кожній будемо комашці
і радітимемо щиро
кожній квітці польовій.

З перших кроків обережних
по травичці росянистій
від вузьких модельних туфель  
вмить звільнитись поспішиш.
І примруживши грайливо
свої очі променисті,
босонога і щаслива,
в даль манливу побіжиш.
                                     
У захопленні і шалі
за тобою слідом кинусь…
Щоб під грушею старою
обійняти, як тоді…
І сказати все, що досі
не сказалось… не здійснилось…
Пояснити й зрозуміти
наші вчинки молоді.
 
Приїжджай в село до мене…
Буде сонячна погода.
На два дні скажене місто                          
і друзяк своїх облиш.                                
Не біда, що на порозі
дощова стоїть негода, –
повернемся знов у літо!
…Й зачекає твій Париж.

Володимир Стецюк

Фото авторашаблоны для dle 11.2
Додати коментар