Найдовша ніч, як відомо, буває перед Різдвом

Цей вірш було написано майже 40 років тому – в умовах тотального локдауну під назвою «комуністичний режим СССР». Звісно, серед будівників комунізму шахраїв, корупціонерів, гендлярів, шулерів, наркоманів, розпусників, а тим більше таких закладів, як гральні будинки, нічні клуби й будинки розпусти, «не могло бути» за визначенням. А якщо вони й існували, то хіба що підпільно, або у фантасмагоричних уявленнях таких авторів, як я, чи художник Павло Скоромний, якому присвячений цей вірш.

Чому я вирішив звернутися до цього фантасмагоричного сюжету совкового періоду сьогодні? Бо ми знову опинилися в умовах глибокого локдауну. Але маємо тепер не режим червоної чуми, а більш глобальної пандемії новітнього зразка, ім’я якій COVID-19. Тож коли доводиться чути про закриття кордонів, введення суворого режиму карантину, комендантської години, чомусь виникає стійке відчуття дежавю. Особливо коли можновладні персони доповідають про «рішучу боротьбу»… Або, скажімо, речник міністра внутрішніх справ розповідає, як поліція пильнує дотримання карантинного режиму, здійснюючи рейди по підпільно працюючих нічних закладах і виявляючи факти доволі бурхливого нічного життя з азартними іграми, алкоголем, наркотиками, інтимними послугами та іншими характерними атрибутами вічного сюжету на тему бенкету під час чуми…

Просто ми вчергове наближаємось до найдовшої ночі, після якої має народитися світло.

Збирач нічних тіней 
                                   Художнику ночі Павлу Скоромному

Художник Павло Скоромний. З колекції нічних тіней

У ночі препакосна служба –          
Стояти на варті в безумства.        
За межами денного глупства,
Де ходять на поводі глузду,
Вже видно з-за рогу кривого
Притулок розпусти і збочень,
Що кличе на шабаш охочих
З оббитого хіттю порога.
На вогник вертепу зухвалий
Повія спішить і п’яничка,
Шахрай, розбитна молодичка, –
Народець гулящий, бувалий.

Художник Павло Скоромний. З колекції нічних тіней

Людців середмістя й околиць,
Маєтків, бідняцьких кварталів
Стрічає господар гаркавий,
А з ним – сутенер-охоронець.
Усіх впізнають поіменно,
Неначе ведуть перекличку
Гріхам і спокусам одвічним
За списками зводів пекельних.
Від посмішок їхніх відвертих
З оскалом вампіра і монстра
Вже спекатись буде непросто
Й гидоту із пам’яті стерти.

Художник Павло Скоромний. З колекції нічних тіней
           
Для власних колекцій таємних
Ці тіні у ночі я краду –
Не з тим, щоб лякати громаду, –
Як темряви скарб невід’ємний.
Мов хатній досвідчений злодій,
Вчуваю за шторами вікон
Приглушені шерехи й шики,
Купюр шелестіння й колоди.
В нічній розчинившись безодні,
Вслухаюся в гульбища звуки –
Як в п’яній істериці шлюха
Картає зажерливу зводню…

Художник Павло Скоромний. З колекції нічних тіней
 
Як там тамадує господар
Й брутальні вигукує тости…
Як мліють від похоті гості,
відчувши близьку насолоду…
Під п’яний гармидер, розпусту,
Під музики скерцо грайливе,
Під регіт, блювання і співи
Всю ніч тріумфує безумство!
На гульбищі несамовитім
Такі божевільні волання
І вереск, і стогін, зітхання!
…Що серце холоне щомиті.

Художник Павло Скоромний. З колекції нічних тіней

Та все ж бо мій розум тверезий.
І пристрасть не рветься у прийми.
Неначе за вікнами міми,
Снують безтілесні в імпрезі.
В солодкім полоні дурману
Від хіті, горілки і ширки
Ще з хвойдами гицають фрики
Й судомно вищать наркомани…

Художник Павло Скоромний. З колекції нічних тіней

Та вже до порога тверезість,
Що гідна бурхливих овацій,
Світанок веде обережно…
Втім, далі не варто вдаватись
В подробиці. Спритний і жвавий,
З багатою здобиччю нині
Прийду я в самітника буду,  
Де тільки зібрання опудал,
Колекція цвяхів іржавих
І звичок вигадливі тіні.

1984

Володимир Стецюк

(Авторизований переклад з російської – 2020) шаблоны для dle 11.2
Додати коментар